Дзвін Пам’яті пролунав тридцять три рази...
Керівництво Міноборони та Збройних Сил України вшанували пам’ять загиблих Українських Героїв
Сьогодні, 18 лютого, у Залі пам’яті захисників України на території Міністерства оборони України відбулась церемонія вшанування пам’яті військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, світовий мир та порядок, зокрема в боях за Дебальцівський плацдарм.
У заході взяли участь заступник глави оборонного відомства Олександр Поліщук, Головнокомандувач ЗСУ генерал-лейтенант Валерій Залужний, начальник Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Сергій Шаптала, командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський, рідні загиблих Героїв, представники Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, військовослужбовці частин та установ Київського гарнізону.
До пам’ятного заходу також долучилися глави дипломатичних предстаництв, зокрема Надзвичайний та Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Анка Фельдгузен та Надзвичайний та Повноважний Посол Франзузької Республіки Етьєн де Понсен.
Сьогодні, вшановуючи захисників та захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави,
Дзвін Пам’яті пролунав тридцять три рази...
Цього дня внаслідок бойових дій з російськими окупантами у 2015 році загинули:
Сержант БЕЛИМА Микола Григорович
Микола Белима - доброволець, 40-й окремий мотопіхотний батальйон, 17-а окрема танкова бригада.
8 лютого 2015-го в боях за Дебальцеве зазнав поранення в голову. Лікарі зробили кілька операцій, проте 18 лютого помер у госпіталі від поранень.
Сержант БУДНІКОВ Анатолій Миколайович
Анатолій Будніков - у серпні 2014 був мобілізований до лав 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ в званні «сержант». Про те, що рушив на фронт, повідомив рідним уже з потяга. З осені 2014 року брав участь у антитерористичній операції на сході України, учасник боїв за Дебальцеве.
У січні 2015 ботримав короткотривалу відпустку, після чого повернувся до частини. 18 лютого 2015 загинув під час виходу українських військ із Дебальцевого — уночі терористи оточили пост і обстріляли. Буднікову відірвало ногу й руку. Евакуаційний автомобіль обстріляв снайпер.
Без Анатолія залишились дружина та діти.
Лейтенант ГАВРИЛЮК Ігор Володимирович
Ігор Гаврилюк - мобілізований 1 серпня 2014-го, за контрактом, лейтенант 30-ї окремої механізованої бригади; заступник командира роти по роботі з особовим складом.
Загинув під час виходу українських військ із Дебальцевого.
Без сина лишились батьки.
Старший сержант ГАЙЧЕНЯ Микола Борисович
Микола Гайченя - військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади, гранатометник 3-го взводу 2-ї роти.
Загинув 18 лютого 2015-го під час виходу українських військ із Дебальцевого.
Вважався зниклим безвісти. Був похований на Краснопільському цвинтарі як невідомий солдат; ідентифікований за експертизою ДНК.
Без Миколи лишились мама, дружина та син.
Сержант ГОЛОВАТИЙ Максим Сергійович
Максим Головатий - мобілізований 28 квітня 2014 року до сформованого на Чернігівщині 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1». Сержант, командир відділення 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1». Взимку зі своїм підрозділом до останнього обороняв місто Дебальцеве від російсько-сепаратистських загарбників.
Загинув від снайперського вогню 18 лютого 2015 року під час відходу українських військ з дебальцівсього плацдарму в Бахмут (колишній Артемівськ). Вважався зниклим безвісти з 18 лютого, у квітні тіло Максима упізнали серед загиблих.
Без сина залишились батьки.
Сержант ГРУБИЙ Анатолій Васильович
Анатолій Грубий - Мобілізований весною 2014-го, водій-машиніст компресора, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
18 лютого 2015-го загинув поблизу села Новогригорівка Бахмутського району під час виходу українських військ із Дебальцевого — помер по дорозі у шпиталь від поранення осколком у шию, вчергове повертаючись із пораненими побратимами.
Родина відшукала тіло в Дніпропетровській клінічній лікарні. Без Анатолія лишились батько, дружина Людмила Дмитрівна, двоє синів Олександр та Юрій (1996 й 1999 р.н.).
Старший прапорщик ЖИВКОВИЧ Владислав Хайдарович
Владислав Живкович - 1993 року пішов на строкову службу, залишився в армії — у навчальному центрі «Десна», згодом — 101-й бригаді охорони, 30-й автобазі, центрі забезпечення МО України.
Після довготривалих клопотань 2 грудня 2014-го перевівся у зону бойових дій; командир взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону.
18 лютого 2015-го загинув під час обстрілів російськими збройними формуваннями при відведенні підрозділів із Дебальцевого.
Без Владислава лишились дружина Наталія Олексіївна, син Артур та донька Єлизавета.
Капітан КИСЕЛЬОВ Денис Вячеславович
Денис Кисельов - 1997 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, в 1997-1998-х — командир механізованого взводу, 1998—2002 — командир механізованої роти, у 2002—2004 — начальник штабу–перший заступник командира механізованого батальйону, 820-й гвардійський механізований полк 128-ї гвардійської механізованої дивізії. На початку січня 2004 року звільнений з військової служби в запас.
1 серпня 2014-го мобілізований; заступник начальника штабу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Ніс службу на блокпостах — біля села Макарове (Станично-Луганський район, блокпост «Сталінград»), смт Чорнухине Попаснянського району, села Малоорлівка Шахтарського району.
18 лютого 2015-го загинув під час виходу українських військ із Дебальцевого, прикриваючи виведення техніки підрозділів.
Без Дениса лишились батьки, дружина, син.
Солдат КІНАХ Олександр Васильович
Олександр Кінах - учасник війни на сході України (128-ма окрема гірсько-піхотна бригада).
Зник в районі населеного пункту Дебальцеве 18 лютого 2015 року.
Похований 29 липня 2015 р. у Дніпропетровську на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. 12 березня 2016 року перепохований у рідному селі Годомичі.
По смерті залишились дружина та донька.
Молодший сержант КОЗАЧЕНКО Денис Юрійович
Денис Козаченко - мобілізований 17 травня 2014-го, молодший сержант, командир відділення польових кабельних ліній зв'язку 40-го окремого мотопіхотного батальйону.
Загинув 18 лютого 2015-го під час виходу військових сил з Дебальцевого.
На початку березня 2015-го похований, як невпізнаний безіменний Герой на кладовищі в Дніпропетровську, у червні 2015 року експертиза ДНК підтвердила його загибель.
Сержант КОЗИЧКО Роман Іванович
Роман Козичко - 31 липня 2014-го мобілізований, головний сержант взводу, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
18 лютого 2015-го загинув під Дебальцевим, яке обстрілювали російські терористи.
Без Романа лишились батьки.
Солдат КОНДРАТЮК Олексій Вікторович
Олексій Кондратюк - водій, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
18 лютого 2015-го загинув під час виходу особового складу бригади з Дебальцевого. Перебував у списках зниклих безвісти.
Без Олексія лишились дружина, два сини, брат, дві сестри.
Солдат КРАСНОГОЛОВЕЦЬ Олександр Олександрович
Олександр Красногорець - мобілізований 29 серпня 2014-го, номер обслуги, 30-та окрема гвардійська механізована бригада.
Загинув 17 лютого 2015-го під час артилерійського обстрілу біля села Кам'янка під Дебальцевим.
Без Олександра лишилися тітка, дві сестри.
Солдат КУЛІНІЧ Андрій Григорович
Андрій Кулініч - мобілізований 18 березня 2014-го, солдат, кулеметник 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.
Вийшов з оточення біля Савур-могили. Під Красним Лучем ледь не потрапив до полону — БМП була заблокована пошкодженим танком, вирвалися з боєм.
Був поранений у голову під час виконання бойового завдання під Луганським біля Дебальцевого. При транспортуванні до лікарні санітарна машина потрапила під обстріл, Андрій загинув.
Без Андрія лишились батьки Лілія Степанівна й Григорій Станіславович, сестра Анастасія.
Сержант КУСЛІЙ Олег Григорович
Олег Куслій - увересні 2014-го мобілізований; командир відділення 2-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».
Загинув 18 лютого 2015-го уночі під Дебальцевим у районі блокпоста «Хрест», побратими розказували, що під ногами Олега розірвалася міна, і він помер від великої крововтрати.
Тіло ідентифікували в Дніпропетровську.
Без Олега лишилися вагітна на той час дружина та 8-річний син, друга дитина прийшла на світ вже після смерті батька.
Сержант КУШНІР Олег Володимирович
Олег Кушнір - доброволець, пішов до лав ЗСУ добровольцем 18 березня 2014-го. Служив в одеській військовій частині, направлений до навчального центру «Десна». Головний сержант взводу, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада. Під час короткочасної відпустки у грудні 2014-го зустрічався з учнями Великодолинської ЗОШ № 2.
18 лютого 2015-го загинув у бою під Дебальцевим. За словами сестри, коли російські збройні формування вели обстріл блокпосту під Чорнухине з усіх видів зброї, Олегу у спину влучила розривна куля калібром 7,2-мм, він помер на місці.
Без Олега лишилися мама, дві сестри, дружина, двоє дітей — син 2004 р.н та донька 2010 р.н.
Сержант МАРКУСЬ Віктор Васильович
Віктор Маркусь - номер обслуги, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
18 лютого 2015-го зник безвісти під час відходу з Дебальцевого — автомобіль ЗІЛ, в якому їхали військики, підбили терористи в районі Логвинове — Луганське біля річки Луганка.
Упізнаний серед загиблих. Похований 13 березня 2015-го в селі Вербовець, Виноградівський район.
Без Віктора лишились дружина та три доньки.
Старший сержант МЕДВЕДЄВ Геннадій Вікторович
Геннадій Медведєв - командир машини, 40-й окремий мотопіхотний батальйон — 17-та окрема танкова бригада.
17 лютого 2015-го під Дебальцевим на блокпосту «Зірка» поранений осколком у стегно. При медичній евакуації машину обстріляли терористи, Медведєв зазнав смертельного осколкового поранення у голову.
Від того моменту вважався зниклим безвісти; упізнаний серед загиблих, похований в Кривому Розі, 9 березня.
Вдома лишилася дружина Ася, батько, дочка Діана.
Солдат ПАСТУХОВ Олександр Миколайович
Олександр Пастухов - призваний за мобілізацією 8 серпня 2014-го; розвідник відділення управління зенітно-ракетного дивізіону, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада. Служив рядовим, потім — старшим солдатом.
Загинув 18 лютого 2015-го на трасі Дебальцеве — Артемівськ під час виходу військових сил з Дебальцевого.
Ідентифікований за експертизою ДНК.
Без Олександра лишились мама, дружина, двоє синів.
Старшина САБОВ Руслан Миколайович
Руслан Сабов - мобілізований у серпні 2014 року; командир відділення ремонтної служби, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
18 лютого 2015-го загинув під Дебальцевим під час обстрілу російськими бойовиками при виході української колони з оточення. Перебував у списках зниклих безвісти.
Без Руслана лишилися мама, дружина, дві доньки.
Майор СТУКАЛО Олег Юрійович
Олег Стукало - заступник командира механізованого батальйону 128-ї бригади.
Загинув 18 лютого під час виходу підрозділу з Дебальцевого — його механізований батальйон прикривав відхід основних сил бригади та виходив останнім.
У березні упізнаний серед загиблих захисників.
Без Олега залишилися батьки, сестра, дружина, син 2006 р.н.
Старший лейтенант ЧАБАНЧУК Денис Миколайович
Денис Чабанчук - з 2013 року служив у 15-му окремому гірсько-піхотному батальйоні 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1778, місто Ужгород Закарпатської області).
У 2013 році вступив до Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, де навчався за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування».
З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
18 лютого 2015 року старший лейтенант Чабанчук загинув під час передислокації військ з міста Дебальцеве в результаті наїзду машини, в якій він перебував, на міну поблизу села Калинівка Артемівського (нині — Бахмутського) району Донецької області.
Без Дениса лишились батьки.
Солдат ЩЕПАНСЬКИЙ Олег Володимирович
Олег Щепанський - мобілізований 21 серпня 2014-го, солдат 30-ї окремої механізованої бригади, стрілець-санітар.
18 лютого 2015-го загинув під час виходу військовиків із Дебальцевого під артобстрілом російськими терористами.
Тіло було вивезене із зони боїв в кінці лютого — українська сторона обміняла тіла Олега та ще кількох побратимів на тіла вбитих терористів.
Без Олега лишилися батьки та цивільна дружина.
Лейтенант АМБРОС Сергій Сергійович. Народний Герой України.
Сергій Амброс - з травня 2014 року служив у батальйоні «Азов» лікарем групи комплектування. Влітку 2014 року Амбросу присвоєно звання сержанта, в кінці осені 2014 — звання молодшого лейтенанта.
18 лютого 2015 року потрапив під мінометний обстріл у селі Широкине, того ж дня помер від поранень у лікарні Маріуполя.
Без Сергія залишились батьки та старший брат.
Старший сержант ВОВК Богдан Ігорович
Богдан Вовк - у липні 2014-го мобілізований до лав Національної гвардії України; технік роти оперативного призначення на бронеавтомобілях, Харківська окрема бригада оперативного призначення.
14 лютого 2015-го підрозділ направлений до Дебальцевого для виконання завдання з відбиття наступу терористів. Пізно увечері проти 18 лютого під час відведення сил з району Дебальцевого група потрапила в засідку та була обстріляна зі стрілецької зброї й великокаліберної артилерії. Богдан Вовк зазнав численних осколкових поранень, від яких помер. Вважався зниклим безвісти.
Без Богдана лишилися мама, сестра, дружина, син.
Сержант ГРИЦЕНКО Василь Миколайович
Василь Гриценко - призваний за мобілізацією до лав НГУ, командир відділення, 5-та рота, Харківська бригада оперативного призначення.
18 лютого 2015-го зник безвісти під час виводу українських сил з Дебальцевого — за 10 км від села Миронівки у автомобіль МАЗ, що перевозив підрозділ гвардійців, влучив снаряд.
Похований як тимчасово невідомий захисник України на запорізькому Кушугумському цвинтарі. Упізнаний за експертизою ДНК.
Без Василя лишились мама, дві сестри, два брати, 8-річна донька.
Капітан міліції КАМЕНЮК Олександр Олександрович
Олександр Каменюк - народився 12 листопада 1981 року в Полтаві.
Закінчив Сумське училище початкової підготовки працівників міліції, Національну академію внутрішніх справ України. Пройшов строкову військову службу у Збройних Силах України.
Проживав у місті Полтаві. Працював міліціонером, інспектором, старшим інспектором спеціальної окремої роти судової міліції «Грифон» УМВС України в Полтавській області. Капітан міліції.
Учасник антитерористичної операції на Сході України. Зник безвісти 18 лютого 2015 року, під час виходу з оточення в районі міста Дебальцевого Донецької області. За результатами експертизи ДНК ідентифікований та визнаний як загиблий.
Залишились батьки, дружина та донька.
Старшина ХОРОШКОВСЬКИЙ В’ячеслав Дмитрович
В’ячеслав Хорошковський - від початку бойових дій пішов добровольцем до лав Національної гвардії України. Старший інструктор, командир 1-го відділення 3-го взводу роти на бронеавтомобілях, Харківська окрема бригада оперативного призначення, Східне ОТО НГУ. З 16 листопада 2014-го направлений у службове відрядження в зону бойових дій.
14 лютого 2015-го відбув у складі підрозділу для виконання бойового завдання до Дебальцевого. 18 лютого вранці рухався в складі групи автомобілем до постійного місця дислокації, потрапили в оточення терористів, були обстріляні, Хорошковський зазнав численних вогнепальних та осколкових поранень. Вважався зниклим безвісти, впізнаний серед загиблих.
Без В'ячеслава лишилися дружина, дві неповнолітні доньки — Карина та Яна.
Сержант ЧАБАН Сергій Петрович
Сергій Чабан - доброволець, командир міномета, Харківська бригада оперативного призначення (в/ч 3017), Національна гвардія України. Брав участь у обороні Маріуполя, боях за Лисичанськ та Щастя.
18 лютого 2015-го загинув під час виходу підрозділу з Дебальцевого — снаряд потрапив у КРАЗ, в якому перебував Сергій (водія викинуло через лобове скло, через 5 днів він дістався до Артемівська). Вважався зниклим безвісти, тоді ж зникло безвісти ще двоє вояків з КРАЗа. Тіло перебувало в морзі Дніпропетровська, 9 червня 2015 року ідентифікований за тестом ДНК.
У 2016 році:
Лейтенант РЕШЕТНЯК Дмитро Іванович
Дмитро Решитняк - після закінчення Львівської академії сухопутних військ командував 2-м мотопіхотним взводом 20-го батальйону територіальної облрони у складі 93-ї механізованої бригади. Бойовий досвід набув у боях за втримання Пісків. 17 лютого підірвався на міні.
17 лютого 2016 року під час роботи з розмінування поблизу села Піски Ясинуватського району загинув лейтенант Олексій Лисенко — підірвався на міні. Смертельного поранення зазнав лейтенант Дмитро Решетняк: втратив обидві ноги, у важкому стані доставлений до лікарні міста Селидове. Військові медики більше 10 годин боролися за його життя, о 4:05 серце зупинилося.
Залишилися мама та тато.
У 2017 році:
Солдат МЄРКУЛОВ Андрій Юрійович
Андрій Мєркулов - у зв'язку з російською збройною агресією проти України 7 червня 2015 року, після того, як з війни повернувся його батько, вступив на військову службу за контрактом через Петропавлівський РВК. По закінченні терміну служби двічі подовжував контракт на півроку.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 2-ї роти батальйону охорони 55-ї окремої артилерійської бригади (раніше — 39-й окремий мотопіхотний батальйон «Дніпро-2»).
Виконував завдання в районі міста Авдіївка. Загинув у ніч з 18 на 19 лютого 2017 року внаслідок обстрілу бліндажу. Ще четверо бійців дістали тяжких поранень.
Залишилися батько, брат та син.
У 2018 році:
Молодший сержант КУШНІР Юрій Миколайович
Юрій Кушнір - 2014 року пішов добровольцем у спецпідрозділ МВС «Богдан». Надалі служив у БСП «Донбас-Україна»; сержант, радіотелеграфіст 1-ї штурмової роти.
30 липня 2017 року під час облаштування позицій в районі міста Мар'їнка зазнав важкого поранення кулею снайпера у живіт з ушкодженням внутрішніх органів, втратив багато крові. Переніс 15 операцій у шпиталях Львова, Харкова та Києва.
Після тривалого лікування помер на світанку 18 лютого 2018 року у Київському військовому госпіталі — не витримало серце, організм був надто виснажений.
Без Юрія лишились батьки і брат.
У 2020 році:
Солдат ХІТАЙЛОВ Максим Євгенович
Максим Хітайлов - народився 7 жовтня 1997 року в селі Вирішальне Лохвицького району Полтавської області. У 2013 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи. У 2017 році закінчив Миргородський художньо-промисловий коледж ім. М.В. Гоголя Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка за спеціальністю «Технолог». У 2013 році він став переможцем конкурсу «Кришталева сова» Міністерства освіти України. Займався спортом.
З квітня 2019 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2167, місто Біла Церква Київської області). Брав участь в операції об'єднаних сил на сході України.
18 лютого 2020 року загинув під час атаки збройних формувань Російської Федерації біля населеного пункту хутір Вільний, поблизу міста Золоте Попаснянського району Луганської області.
Усі присутні вшанували пам’ять захисників та захисниць України хвилиною мовчання та поклали квіти до Стели Пам’яті.
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!
