Кінець фінляндизації
Гельсинкі змусили до нейтрального статусу в епоху Холодної війни. Тепер ця ганебна дійсність відмирає, як і хижацька російська недоімперія.
Великий і сильний сусід має право обмежувати суверенітет меншого, втручатися у його зовнішню і навіть внутрішню політику. Звучить дуже грубо і всупереч міжнародно-правовим нормам, тому вище сказане прикривають терміном "фінляндизація".
Чому я вирішив говорити нині про це? Тому, що це те чого ще до початку війни вимагала Росія від України: «Ви там в Києві забудьте про інтеграцію в Європу, чи тим паче в НАТО, бо Москві це не подобається. Інакше – війна».
У 1939 році Москва вирішила диктувати фінській столиці куди їй треба пересунути кордони своєї держави, щоби це сподобалося їй, інакше – війна. Насправді, навіть ця агресивна і нахабна вимога була лише прикриттям для справжніх ще більш нахабних та агресивних цілей Кремля.
У серпні 1939 році СССР та нацистська Німеччина уклали угоду, за якою обидва тоталітарних режими поділили Європу на сфери впливу. Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія потрапляли під СССР.
Однак у трьох балтійських державах Кремль швидко привів до влади потрібних йому людей, що привело до ліквідації їх незалежності, входження до складу Союзу, а відтак репресій проти всіх незгодних. Очевидно схожий сценарій готували для фінів, і вимоги щодо кордонів були лише приводом.
Відмова Гельсинкі виконувати їх стала початком війни. Звісно гібридної, в якій агресію проявили саме погані фіни, але були й "хороші фіни", які утворили Фінляндську демократичну республіку.
Вони уклали з СССР договір про співпрацю і закликали Червону армію на допомогу. Проте відпрацьована ще з часів війни проти УНР технологія цього разу не спрацювала.
Масштабне вторгення почалося 30 листопада 1939 року. Співвідношення сил по всіх показниках (кількість військ, одиниць техніки) виглядало безнадійним для Фінляндії і переконувало командування Червоної армії, що капітуляція стане чудовим подарунком вождю народів Сталіну до його 60 літнього ювілею 21 грудня.
Але совєти не врахували найважливішого чинника, який визначив характер цієї війни – волю фінів до боротьби. В основі цієї волі – розвинена національна свідомість, яка консолідувала громадян Фінляндії, на захист своєї держави.
Солдати та партизани, нещадно били загарбників. Їхня тактика знищення механізованих колон (вивезти з ладу першу і останню машину, тоді зачистити решту вже нерухомих) стала класикою, яку згодом використовували від УПА до афґанських моджахедів і використовують в ЗСУ нині.
Наступ швидко захлинувся і на допомогу захисникам прийшла зима, яка виморжувала тисячі загарбників неготових до тривалої боротьби. Фіни витримали перший удар, але на жаль не отримали потрібної їм допомоги Заходу.
Тому совєтам вдалося прорвати їх оборону і врешті змусити до переговорів і підписання мирної угоди. Фінляндія втратила 10% своєї територіі, але не стала совєтською республікою. Ціна цієї сумнівної для СССР перемоги була дуже високою – близько 130 тисяч вбитих, що в 5 разів більше як втрати захисників.
Згодом після Другої світової війни СССР як переможець нав'язав фінам обмеження у зовнішній політиці. Їхня суть зводилася до того, що їх держава не може укладати союзів на які не буде згоди Москви.
Таким чином, Гельсинкі змусили до нейтрального статусу в епоху Холодної війни. Хоча й не перетворили у комуністичного сателіта на кшталт Польської народної республіки чи тим паче не інкорпорували в СССР.
Нині саме такі обмеження сильною державою зовнішньої політики слабшої називають фінляндизацією. Саме цього нібито вимагали в Кремлі від України перед масовими вторгненням 24 лютого.
Але ми надто добре знаємо, як багато може коштувати українцям будь-яка домовленість з Росією. Пам'ятаємо, що для Кремля повернення України головна передумова відновлення імперії.
Тому Україна бореться, вже довше як фіни у Зимовій війні з СССР, які протрималися 105 днів. Співвідношення сил (люди, озброєння, територія) у нашій війні значно краще для нас, як те яке було у фінів.
Ми врешті почали отримувати потрібну військову допомогу Заходу. І головне наша завзятість у цій війні не менша ніж у фінів в часи Зимової.
Українці продемонстрували цілому світові безпідставність російських претензій на звання другої армії світу, а відтак на вимоги відігравати роль глобальної сили з якою змушені рахуватися всі. Врешті таким чином ми запустили кінець фінляндизації Фінляндії.
12 травня 2022 року президент цієї держави Саулі Нійністьо та прем'єр-міністерка Санна Марін виступили зі спільною заявою, про те, що країна негайно подасть заявку про вступ до НАТО. Російська імперія втрачає свої впливи, відступає і точно зникне з мапи світу.
