Кожен європеєць має 4-6% генів неандертальця
Так звані «арійські» гаплогрупи досі не розшифровані. Більшість науковців усе ще чубляться у пошуках «колиски» європейської цивілізації.
Сьогодні безліч людей в Україні прагнуть вивести свої родоводи мало не від Рюрика із Ґедиміном (шведа і литовця, до речі), хоча 99% теперішніх містян — нащадки селян-кріпаків. Їх зганяли за царату і совдепії будувати заводи, працювати на них заради індустріалізаційної величі недо-імперії.
Ну, то таке, із ким не бувало у ті скрутні часи... Так от, у більшості своїй, домішки чужинецької крові — це результат не дуже приємних подій і тут 2 варіанти:
- або окупанти погралися з пра-пра-пра-пра-прабабцею, або пра-пра-пра-пра-прадід погрався із полонянкою (хоча, хтось і привіз дружину звідкілясь);
- або сам приїхав та одружився тут — мало хіба полонених шведів та французів в Україні свого часу осіло (ну, не так щоби багато, але ж усе таки були).
Тепер серйозно: генетика не дає жодних точних відповідей про вашу національну приналежність, вельмишановне панство, бо... Для початку знайте, що у кожного європейця від Британських островів до Волги та Кавказу у наявності 4-6% генів неандертальця.
Живіть із цим! Від 75% до 90% європейців є носіями «арійських», а точніше, індо-європейських генів R1a та R1b (точніше гаплогруп), ще одними з головних носіїв гаплогрупи R1b є... монголи.
Живіть тепер і з цим! У формуванні навіть ще не українців, а так званих «праслов'ян» головним генним масивом є носії зарубинецької археологічної культури, до якої домішалося 5% ґерманської крові, близько тих самих 5% фракійської крові та ще 6-8% балтської.
А ще ж були кімерійці, скіфи та сармати, які всі разом дали українцям менше ніж 4% умовно іранських генів. Ну, ви вже вловили? Всі ті домішки — це, як неандертальська кров у європейців!
Окрім того, як не прикро, трипільці виявилися, згідно з дослідженнями славної пам'яті професора-мовознавця Костянтина Тищенка нам чужими, і в етногенезі українців участі не взяли. Вони — вихідці із Близького Сходу споріднені з хуритами, які навіть індоєвропейцями не були.
До речі, арійці/арії/орії/ірони — це лишень, один з сотні індоєвропейських народів, який проживав в окупованій московитами Осетії, Ірані, Афґаністані та Індії з Пакистаном, а тому до нас жодного стосунку не має. От така от петрушка, вельмишановне панство!
Після руйнації трипільської культури сталася кардинальна зміна населення: зі сходу підперли іранці (ну, хай вже будуть арійці), а із заходу прийшли представники культури шнурової кераміки. Хто такі — хто зна, але точно вже не з Близького Сходу, а скоріш за все оті самі «праслов'яни».
Ну, то ми вже відійшли від антів, які утворилися з описаного коктейлю, про який говорилося вище. Ті ж таки анти освоїли Подніпров'я, Карпати та Полісся, а потім із них почали виділятися інші племена і народи (всі ці тиверці, волиняки, древляни, поляни, уличі, хорвати)...
Всі балканські слов'яни (серби, болгари, словенці, хорвати, македонці, чорногорці) — вихідці із теренів теперішньої України, якщо точніше — то з Карпат і Наддніпрянщини. Західна гілка слов'янства — це теж нащадки антів (польські та українські поляни — далекі родичі).
Тільки не треба казати, що от з українців все почалося, ні! Українці, точніше племена, які пізніше об'єдналися у русинів чи русичів, з яких потім народилися українці, теж є такими ж нащадками антів, як і ляхи з чехами та словаками, але анти — це ще не українці.
Буде ще 10% тюркської крові: булгари, печеніги, татари, половці та ніші. Що я хочу сказати? Участь інших народів (точніше етносів) у формуванні українців, звісно ж, була, але участь ця полягала у більшому чи меншому культурному обміні та впливі.
Значний вплив на мову і культуру справили союзи племен скіфів, сарматів, ґотів і гунів. У пізньому Середньовіччі величезного впливу українці зазнали від тюрків і на рівні генетики роль чужинців трохи більша за роль генів неандертальців у формуванні сучасного європейця.
Окремо додамо, що шляхи розселення народів диктувалися не бажаннями теперішніх альтернативістів та істориків-аматорів із комплексом меншовартості, а цілком собі об'єктивними причинами із досить приземленими властивостями. Наведемо ці фактори:
- Де більше їжі, туди й мігрують.
- Де не надокучають вороги, туди й тікають.
- Де легше пройти, там і селяться.
- Де комусь простіше можна дати лупки, — те й загарбують, називаючи «своїм».
Ось, чому, приміром, так звані «слов'яни» прибули в Україну з півночі та північного заходу? Для геніїв, які не вивчають джерела, а висмоктують уявлення з досужої балаканини невігласів, варто було б дати ще й урок географії: при русі із заходу, а саме з надвіслянських лісів, на схід, дуже швидко впретеся у Полісся із його непролазними й досі хащами, пущами та болотами.
Крім того, ґрунти там піщані бідні, жито росте погано, не кажучи вже про пшеницю. Ніби московське залісся, погодьтеся, але це вже нині наші (українські) та з іншого, північного боку, білоруські міжнародно визнані терени.
Тобто дертися через ті ліси — це все одно, що приректи себе на смерть від голодухи й усякої різної хижої живності, яка в них побутувала з добрячим надлишком. Отже, ви маєте два шляхи в обхід: на північний схід — туди, де нині Білорусь і на південний схід, між лісами та Карпатами, — туди, де зараз Україна.
В обох випадках рано чи пізно дійдете до Дніпра, вздовж якого і буде рухатись. От так і «слов'яни» потрапили в Україну двома потоками:
- через теперішню Білорусь, де підкорили й асимілювали балтів;
- одночасно, рухаючись на південь вздовж Дніпра, де зустріли інший потік своїх родичів, який продирався вздовж південного краю поліських лісів до того ж Дніпра через роксоланів й інших сарматів.
Ці два потоки змішались і утворили масу племен, які осіли по всьому лісостепу і вздовж всього Дніпра, витіснивши сарматів. Уличі тому, до речі, і уличі, що усілись на вигині Славутича і на порогах; ось, така от цікава генетична географія.
Автор – Олександр Писаревський, історик, ветеран АТО/ООС і боєць тактичної групи «С» (Сальвадор) Сил Територіальної оборони ЗСУ
