Масова війна – чинник потужної модернізації

ПОЛІТИКА
23.12.2022, 21:09
Масова війна – чинник потужної модернізації
Фото: Google

По нашій перемозі має стася цілковита переоцінка сімейних цінностей, які стали вульгарними. Це стане міцною основою для відновлення України.

Ще за часів Першої світової людство відчуло, що масштабна і масова війна – чинник потужної модернізації; це ми переживаємо і зараз. Саме тотальність Першої світової війни зумовила остаточну руйнацію традиційного укладу.

Зрештою, фемінізм і суфражизм, які виникли як реакція на модернізацію, переживали свій тріумф по завершенню бойових дій. Наша війна теж є тотальною, бо залучає у свої події не лише нас, а й інші країни (звісно, опосередковано) і дає можливість новому технологічному стрибку.

Людині у такій ситуації, авжеж, не солодко, але з іншого боку це і цікаво. Масове залучення великої кількості чоловіків у бойові дії лишає жінок сам на сам з життєвими проблемами воєнного часу, що не лишає вибору, окрім як шукати шляхи більшої самостійності (економічної, побутової, соціальної), щоби:

  • по-перше, пережити війну;
  • по-друге, стати міцним фундаментом для нової сім'ї та "пунктом незламності" для чоловіка, якому конче необхідна буде підтримка для повернення до звичайного життя.

Жіноча відповідальність та самозарадність – об'єктивна потреба у цій реальності. Не потрібно бути феміністкою, аби розуміти це.

Зрештою, треба відрізняти "жіночий сепаратизм", коли жінки постулюють абсолютну незалежність від чоловіків (що є неможливим a priori) лише тому, що так вимагає ідея. Тобто, від бажання жінки бути зрілою особистістю, яка адекватно реагує на виклики.

Ідилічний патріархат, як і загалом традиційний уклад минулих епох, якими вони нам здаються, неможливо відновити й цей факт треба прийняти. Однак, "традиція" переходить в абстрактний вимір ідей, що має насправді великий потенціал.

Механістичне відтворення минулого не дасть нічого, а лише призведе до ще більшої профанації наявних її культурних проявів. Модернізація як процес є постійним і він напряму стосується нашого побуту.

Не бачимо сенсу відмовлятися від практичної користі модернізації. Однак, вона має ідейно бути спрямована іншим типом мислення – консервативним.

І тут найцікавіше: не дивлячися на те, що війна створює безліч можливостей технологічно піти вперед, сама ідея війни (у нашому випадку) є консервативною – ми воюємо за нашу країну, наш дім, нашу сім'ю. Не дивлячися на розкручену високу залученість жінок до війська, розподіл ролей лишається традиційним.

Чоловіки на фронті оберігають свої родини, а жінки шукають можливості для покращення становища сім'ї й під час, і після війни. Хочеться вірити, що з нашою перемогою відбудеться тотальна переоцінка сімейних цінностей, які стали до біса вульгарними, і це стане міцним фундаментом для відновлення країни.

Та й взагалі, не можна втрачати цей концептуальний підхід – модернізація задля збереження. Майбутнє може мати цінність лише тоді, коли наше минуле і сьогодення не зникнуть з історії.

Автор : Анастасія Уразбаєва
Читайте також:
Життя
Відомий німецький письменник міжвоєнного періоду здобув світову славу своїми пацифістськими творами. Проте не мав сімейного щастя.
26 березня, 19:14
Політика
Російська мова на вустах українця — зрада свого етносу. Не для цього вмирали наші Воїни, щоб у Полтаві, Одесі, Луцьку белькотіли язиком.
24 березня, 14:57
Полтава
«По їхніх плодах ви пізнаєте їх». Так, Христос заповів учням розрізняти людей не за словами, але за вчинками, які зчаста невидимі загалу.
17 березня, 15:42
Політика
Станом на тепер держава не є для українців Вітчизною, радше мачухою, котра постійно лізе у кишеню. За неї віддавати життя — сором.
13 березня, 13:47
Позиція
Мислителі минулого добровільно відмовлялися від свого майбутнього. Власні діти для них були життєвим тягарем...
27 лютого, 07:12
Війна
Боятися — це нормально. Боятися мобілізації — це природно. Для людини дійсно природно триматися якомога далі від війни.
14 лютого, 07:14