Чи шануватимуть Українці захисників після Перемоги?
Питання риторичне і скандальне. Але відповідь однозначна – ні, бо вони й зараз не шанують і не поважають тих, хто бореться за Батьківщину.
Днями переглянув інтерв'ю (точніше, відповідь на одне з питань) одного рудобородого вояка. Розмірковував солдатик про те, чи поважатимуть військових після війни.
Скажу відверто, тема древня, як сама війна... Ще римський імператор Ґордіан I казав: «Підло насміхатися над грубістю легіонерів, ховаючись за їхніми спинами від люті варварів, від якої тільки легіони нас і захищають».
Здається, у Руфа є опис того, як до Риму прибули легіонери Ґерманіка і як на них реагували розніжені благородні квірити. Ви там щось обурювалися, що солдата виперли з вагона через неприємний запах? Ха!
Там був формений шок від зовнішності та запаху легіонерів. Тільки-от тодішні вояки за будь-яку образу чи зневагу, ще вміли дати в зуби, без зайвих слів.
Тож нині ставити питання поваги до військовиків після скандального, огидного, паскудного обгиджування "Тайри", "Пташки" та Масі Наєма – якось... Риторично, чи що?
Яка, до біса, повага після війни, коли військовиків, навіть Героїв, ще під час війни мішають із багном, заради чого? Сьогомоментних мікроскопічних інтересів якихось політичних мікробів?
Не робіть мені смішно. Ми всі, хто зараз на передовій у пікселі зі зброєю у руках, ішли на службу не заради поваги когось, а заради того, щоби у наших дітей і онуків було вільне майбутнє.
Автор – Олександр Писаревський, ветеран АТО/ООС і боєць підрозділу Територіальної оборони міста Дніпро
