Мед із Полтавщини й Чернігівщині був основою достатку Русі
Прикметно, що у «Руській правді» нема статей щодо орної землі. Зате є про пошкодження бортних дерев, убивство бджіл і крадіжку меду.
Такими відомостями поділився фаховий історик і миргородський краєзнавець Вадим Назаренко, відомий у соціальній мережі X (Twitter) за творчим псевдо «Сім глеків сикери». Наголошено, що наш край у давнину постачав медові товари до княжого двору.
Продуктивність бóрті (або ж колоди) складала 8 кг меду і 800 г воску у рік, а після винайдення рамкового вулика з однієї бджолосім'ї стали отримувати у кілька разів більше меду. Найдовше традиційне бортництво протрималося на Поліссі, хоча простягалося від Горині до Ворскли.
Заглянувши у «Руську правду» Ярослава Мудрого, не знайдемо статей про те, як вирішувати суперечки за поділ ріллі, проте за знищене бортне дерево там чітко визначено штраф — 3 гривні. Для порівняння: за вбивство смерда (вільного селянина) був штраф 5 гривень (≈1 кг срібла).
«Окрема тема, то бортні знаки. Це була позначка права власності. Якщо ти знаходив у лісі дерево, в дуплі якого жили бджоли, ти ставив свій знак і все: ці бджоли в дереві твоя власність, яка охороняється звичаєвим і писаним правом», — зауважив Іван Міщук.
На продукцію бджолярства раніше був великий попит, бо до XIX сторіччя в українців не було цукру з буряка, а майже все солодке робилася на меду. Тож, не дивно, що мед — складова багатьох ритуальних страв: кутя, коливо, шулики з медом на Маковія, перший відомий рецепт паски (на гречаному медові).
«Віск також був важливий і значно дорожчий за мед, адже з нього робили свічки, використовували для печаток, для покриття чогось, щоби не псуватися 300 років тому за пуд (16,4 кг) меду можна було купити 300 кг зерна або вівцю з ягням. Еволюційно у нас бджолярство розвивалося так:
- знаходили дупло із бджолами, вбивали їх, забирали мед;
- зрозуміли, що не обов'язково вбивати бджіл, можна забирати частину меду і на наступний рік знову йти за медом;
- почали робити штучні житла для бджіл — колоди;
- спочатку колоди були в лісі, але потім їх почали переносити ближче до жител (також почали використовувати менші види вуликів — плетені з лози тощо);
- поширення у XIX сторіччі рамкового вулика, який зараз загальновживаний і ви всі його бачили.
Мед і віск від часів Русі були серед головних експортних товарів із наших земель. У кожного князя були великі запаси меду, які можна було продати або ж роздати дружинникам. Відомо, що коли київський князь Ізяслав захопив Путивль (власність чернігівського князя) у 1146 році, то взяв здобичі 82 тонни меду. Така от історія», — додав краєзнавець.
А проте, як раніше повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», до тепер Україна входить до переліку лідерів із виробництва меду у світі. Одним із чинників цього факту є унікальна розробка бджоляра із Сумщини.
