Піщані замки кривавої індустріалізації совєцької України
Коли більшовики загарбали Україну, – стали спустошувати амбари. Лише згодом, наївшися, перейшли до силового упромисловлення.
Основа совєцької індустріалізації відбулася на залишках того, що лишилося у спадок від Російської імперії. Головний капітал для цього привнесли французи, бельґійці та британці (згадайте Юзівку!).
Індустріалізація за Совдепії теж відбувалася коштом західних технологій та інвестицій, особливо американських. А оскільки була неприродною і форсованою, базувалась на ресурсах села, – стала трагедією для нашої нації.
Вітчизняні русофіли та совєтофіли щось там ниють про ефект масштабу і московський ринок, без якого такий рівень індустріалізації не міг відбутися. І що там був ринок – правда, але є інша сторона цієї правди.
Коли якась країна інтегрується у систему глобальної торгівлі, там без імперій все з індустріалізацією добре; приклади: Південна Корея, Тайвань, Чилі й та ж Польща. Міжнародна торгівля важливий важіль розвитку, а тому ми тут без московитів і їхніх підпанків, в особі Олексія Арестовича чи Сергія Дацюка чудово себе відчуваємо, а буде ще краще.
Це для московитів їхній ринок (точніше, пародія на нього – прим. ред.) – суцільна тюрма. Нам же, українцям, треба відкрити для себе світ і ми маємо відкритися для світу, причому не завтра, а вже вчора.
Фактично, все, на що спромоглася совєцька індустрія, що могло конкурувати, то це – сировинна галузь, а також зброя для країн, яким ніде більше її купляти. Все інше, за розвалу СССР, – здохло, бо совєцькі магнітоли нікому не треба (відверто, це було гівно! – прим. авт.).
Ми – українці – маємо достатній рівень людського капіталу і внутрішньої культури до природної модернізації. Показали це у XVII столітті (доба Хмельниччини – прим. ред.), коли сформували небачену для східної Європи систему освіти; показали це зараз, коли випередили врожайність Совдепії та чудово впроваджуємо технології.
Вже не кажемо, як швидко ми опановуємо західні зразки техніки. Щодо інституцій взагалі, то Національний банк України – топ у світі; і це не єдиний приклад, насправді.
Висновок: без московської імперії у будь-якому вигляді, чудово б жили, мали б свою індустріалізацію. Дарма, що минулого не повернеш, але все доведемо теперішнім і майбутнім.
У зв'язку з цим, ні московитська мова, ні їхній спадок не є чимось виключним, без чого нам кінець. Ми вважаємо навпаки, що це фактори стримування, яких варто позбуватися, причому негайно і назавжди.
Автор – Валентин Краснопьоров, засновник громадської ініціативи "Останній Капіталіст"
