Президент каже що є вже план нашого літнього контрнаступу. Партнери обіцяють дати зброю...
Але за це все «завтра» і «наступного року» платить наша піхота, платить прямо зараз…
Війна міняється.
Щотижня, іноді щодня.
Побратими вже не згадують як воно було в АТО. То була настільки інша історія, що її навіть не можна порівнювати із сьогоденням.
Механізовані колони, що ми пускали в атаку в червні минулого року під Запоріжжям судячи по всьому теж пішли в історію. Де-не-де вискочить Бредлі, щоб плюнути вогнем по ворожих посадках. Але вкрай нечасто.
На поле бою знов повернулися пікапи, скаженими тарганами ганяючи серед розривів мін та снарядів. Швидкість дає їм якусь надію.
В небі безперервно висять дрони, і свої і чужі. Їх набагато більше ніж навіть минулого літа. Хтось дивиться на твої позиції, розвідує. Хтось наводить арту. Хтось скидає на наші позиції гранати з газом. Газу раніше теж майже не було, тепер кожного дня декілька випадків. Скид газу, потім мінометний обстріл.
Завивають камікадзе, і від цього вою аж мороз іде по шкірі. Своя чи чужа? За тобою чи за кимось іншим?
Вони не жаліють снарядів. Поки наші друзі з США пів року розглядають питання, нас банально засипають снарядами і мінами. Всіх калібрів. Безперестану.
Я згадую бої листопада-грудня… Тоді вони ігнорували групи менше 4 людей, жаліли снаряди. Зараз по двох піхотинцям можуть випустити п'ять-шість мін. По групі з чотирьох — пів пакета града.
Град взагалі ніколи не мовчить на цій ділянці. Кожних 40 хвилин або годину вилітає 15 -20 ракет по наших позиціям. Солнцепьокі підсвічують ніч спалахами вогняних куль. Красиво, якщо дивитися здалеку…
І КАБи… Звук пролітаючого над тобою КАБа ні з чим не переплутаєш. Є у них підозра, що в посадці міномет — туди прилетіло 4 бомби. В перехрестя посадок кудою заходить піхота — ще дві. Усі посадки і дороги в ближньому тилу вкриті вирвами від бомб, подекуди лежать сталеві потвори, що не вибухнули…
Ніхто не воює взводами та відділеннями. Тактична група з трьох чи чотирьох солдат, автомати, протитанкові одноразки, ПКМ. Все, що можна швидко донести на позицію що можна добре замаскувати. Я вже давно не бачив на позиціях важких кулеметів. Пам'ятаю, що кулеметний взвод тренувався встановлювати важкі Браунінги прямо в порядках піхоти або трохи позаду. Але ніт. Ніхто не дасть занести важкий кулемет на позицію і тим паче стрельнути з нього більше ніж один раз.
Війська ховаються під землею. Живуть в норах, як гноми із казок. На поверхню вискакують на пару хвилин – пустити чергу з АГС або пару мін з міномета. І назад, в бліндаж, під землю. Так працюють майже всі — дроноводи, розрахунки гранатометів, мінометів, РЕБ, зв'язок.
І піхота повинна дивитись, щоб під@ри не підлізли. В ефірі постійно чуєш те ж саме:
— Гора, гора, по нам прицільно працює 120-й міномет. Розбирає позицію.
— Прийняв. Всі в укриття, але один хай спостерігає.
І хтось один залишається. В окопчику по пояс, який встигли викопати вчора вночі, або в хаті, з якої залишилось півтори стіни і в яку вже прилетіло 3 міни…
Експерти кажуть, що треба ще трошки почекати, і американці дадуть нам снаряди, якщо не влітку, то восени обов'язково. А ще в 2025 році будуть у нас F-16. І президент каже що є вже план нашого літнього контрнаступу.
Але за це все «завтра» і «наступного року» платить наша піхота, платить прямо зараз…
На фото — як насправді виглядають підготовлені оборонні позиції.
Автор: Євген Шароваров — Військовослужбовець ЗСУ
