Путін страшенно боїться смерті або рефлексії за довгим столом
Кремлівський "бункерний щур" і його довгий стіл спровокували хвилю емоцій у соціальних мережах. Не посміявся тільки ледачий.
Але за всім цим комічним спектаклем криється певний символізм. І, як стверджують наближені до оточення Владіміра Путіна джерела, чинний президент РФ боїться відійти до предків раніше запланованого, заразившися різними хворобами.
Боязнь смерті стала у нього справжньою параноєю. Відомо, що він уже багато років шукає цілющу пігулку, аби жити вічно; не дарма ж власну доньку призначив головною у спеціальній державній програмі, виділивши на генетичні дослідження мільярди доларів.
Ті ж чиновники РФ, яких "бункерний щур" викликає до себе на аудієнцію, зобов'язані кілька разів на тиждень здавати аналізи. Проте і цього виявилося замало, бо навіть власних поплічників Путін тримає на відстані довгого кремлівського столу.
Яскравий приклад – візити Сєргєя Лаврова і Сєргєя Шойгу, – котрі у зв'язку зі спровокованою Москвою геополітичною напруженістю через агресію проти України отримали відповідні путінські накази. До всього, вказані міністри ще й представляють різні "башти Кремля", хоча генеральна лінія партії у них спільна.
З одного боку, є угруповання радикалів (вони ж "яструби війни" – прим. ред.) під проводом Шойгу, яке для вибивання все більших і більших бюджетів на воєнно-промисловий комплекс марить великим конфліктом із Заходом, сповідуючи ідеологеми Алєксандра Дугіна. А з іншого – прихильники дипломатії та торгів, які бояться втратити роботу, доступ до певних західних благ у разі розширення кремлівської агресії.
Між цими двома полярними групами-баштами перебуває Путін, ніби виконуючи роль арбітра. Днями він викликав до себе на килим для надання звітів військового радикала і головного дипломата РФ, показавши їм їхні місця.
Путін свідомо посадив Шойгу і Лаврова за порожній довгий стіл на дистанції 5-8 метрів. Враховуючи, як кремлівський "бункерний щур" дбає про власне здоров'я, боячися заразитися, то він явно хоче жити довго, а тому послав обом співрозмовникам сигнали, ніби готовий шукати взаємоприйнятного рішення щодо ультиматумів Заходу.
Першим до президента РФ прийшов міністр оборони та сухо розповів, що план військових навчань, санкціонований грудневою директивою, виконується, і скоро всі вони завершаться. Ось тільки виникли проблеми на Далекому Сході, де довелося спеціальними діями випирати з акваторії курильського острова Уруп невідомий іноземний підводний човен.
Поки "бункерний щур" грав на підвищення ставок із Заходом, перекинувши великі ресурси до кордонів України, раптом виявилося, що на Сході незрозуміла військова активність. Як мінімум, потрібно ще більше грошей для зміцнення східних рубежів.
Другим значно довше доповідав міністр закордонних справ. Похмурий Лавров готував відповіді начальству на 10 сторінках, зауваживши, що США і НАТО нібито "готові домовлятися", проте Москві варто зменшити рівень поточної ескалації.
За результати обох зустрічей з міністрами Путін дав зрозуміти, що не хоче ризикувати власним становищем, а тому слід очікувати продовження посиленого тиску на США і НАТО, в тому числі й через Україну. Хоча це стає все складнішим і ось чому:
- окупована кремлівськими військами Білорусь надіслала сигнал про необхідність деескалації;
- у Берліні вже серйозно нервуються щодо поведінки РФ на європейському ринку газу, не кажучи про ймовірне велике вторгнення в Україну;
- існує опція випуску пари через канал терористичних угруповань "ДНР"-"ЛНР", але визнання цих "народних республік Донбасу" призведе до односторонньої денонсації Мінських угод;
- Київ гідно тримає удар військово-інформаційної операції з боку Москви та не піддається масовим панічним настроям, навіть у Вашинґтоні здивовані такою стійкістю.
Фактично, у разі надання західними партнерами додаткової фінансово-економічної, дипломатичної та військово-політичної підтримки Україні картина для кремлівського "бункерного щура" взагалі вимальовується неприємною. Тому і Шойгу, і Лаврову, і тим паче Путіну краще прибрати свої війська від наших кордонів і припинити шантажувати широкомасштабною війною, яку, і "Останній Бастіон" може це гарантувати, буде неодмінно перенесено на внутрішній простір РФ.
Між тим, нагадуємо своїм читачам, що будь-які перемовини з Кремлем є безглузді та абсолютно аморальні. Тому краще послуговуватися лаконічним висловом давніх латинян: «Si vis pacem para bellum».
