Україна – найважливіша справа
Ми пролітаємо місто за містом, село за селом, денні та нічні переїзди. Перед нами широченні степові простори.
Обірваний сон відкриє твої очі на повороті у черговий пункт призначення, обплутаний відьомським туманом, а перше, що ти побачиш – кладовище. Містично...
Але це ще не все – за мить на горизонті з'явиться барокова дерев'яна церковка у багряній палітрі туману. І тобі вмить захочеться відігнати від себе смутні думки.
Правобережжя... кидає ще не зруйнований місток і Лівобережжя стає йому на зміну. Нескінченні поля, куди тільки сягне око.
Вітер вольниці та краї войовничих предків, мрійливі надії, люди зі зброєю, злагоджені колони машин, гул асфальту від важкої техніки, Назарій Яремчук з магнітоли, блок-пости, паролі, шифри, усмішки, зброя. Знову поля, яри, степи, розбиті дороги, місцями велике будівництво, лайка.
Люди, які починали воювати за свій район (у шалі подій першими схопилися за зброю) нарешті починають роздивлятися, як мусить виглядати кінцева Мета. Без зайвих питань зриваються за сотні кілометрів від дому, усвідомлюючи нарешті, що дім існує набагато далі, ніж район і за нього теж треба битися.
За усі ці нескінченні поля і степи, яри та вишневі садки з побіленими хатами. Якщо пощастить, діди таки будуть нами пишатися.
Автор – друг "Жостік", почесний редактор видавництва "Zалізний Тато"
