Вольтер захищав незалежність України у XVIII столітті
Славетний французький мислитель доби Просвітництва відверто співчував волелюбному українському народу, якого поневолила Московія.
Красномовним свідченням є викладена у цифровій бібліотеці "Gallica" монументальна праця Вольтера "Історія Карла XII, короля Швеції" (Histoire de Charles XII, roi de Suède).
Водночас медіаагенція "Останній Бастіон" застерігає: вищезгаданий науковий твір є однією з перших ґрунтовних робіт видатного філософа минувшини, який згодом перейшов до табору свідомих москвофілів.
Одне тільки висловлювання Вольтера – «Україна завжди прагнула бути вільною...», – спричинило неабиякий скандал на європейському Сході, де тогочасна цариця Анна I Романова заборонила ввезення навіть перекладів цього француза.
Для розуміння контексту, вважаємо за потрібне навести повну цитату, щоби московити (а особливо, "нє такіє хороші русскіє") більше ніколи не точили ножа і не спокушалися нашими землями:
«Україна завжди прагнула до волі, але оточена Московією, країнами підвладними великому Султану і Польщею, вона вимушена була шукати собі протектора в одній з цих трьох держав. Вона спочатку потрапила під протекцію Польщі, яка поводила себе з нею зовсім як з поневоленою країною. Тоді вона звернулася до Московита, який обернув її в таке рабство, на яке тільки був спроможний. Спочатку Українці мали право обирати поміж себе Князя під ім'ям Генерала, але дуже скоро вони були позбавлені цього права, і їх Генерал почав призначатися Московським двором».
Прикметно, але згодом, коли Вольтер уже заприятелював із царицею Єкатєріною II (дружиною Пєтра III та матір'ю Павла I – прим. ред.), він не вживав слово "Росія" (la Russie), але виключно "Московія" (la Moscovie), відділяючи її від України.
Натомість "Останній Бастіон" закликає своїх читачів пам'ятати про те, що цивілізований західний світ забув і пробачив Росії її історичні злочини через власну м'якотілість і прагматизм.
