Як реагувати на травматичні події?
Емоційні та фізичні реакції, які слідують за травматичною подією, зазвичай є дуже інтенсивними.
Вони лякають і навіть можуть викликати здивування, адже ви не очікували, що можете реагувати так, як зреагували. Проте пам'ятайте, все, що ви відчуваєте внаслідок впливу травматичної події, – є нормальними реакціями на ненормальні обставини.
Отже, після перенесеної травматичної події людина може відчувати:
- Смуток.
Почуття глибокого смутку зазвичай виникає, якщо сталася трагічна смерть, якщо хтось був поранений або подія спричинила серйозні руйнування.
- Безпорадність.
Травматичні інциденти, як правило, надто сильні (надпотужні). Вони ніби викреслюють найкраще в нас і змушують відчувати безсилля, нездатність виконувати будь-які справи та впливати бодай на щось.
- Повторне переживання події.
Враження, отримані під час події, можуть бути настільки сильними, що їхнє переживання продовжуватиметься дуже довго. Часто бувають спалахи спогадів, сни, в яких відтворюються почуття, котрі ви відчували під час чи після події.
Ви раптово можете почати почуватися так, ніби подія знову відбувалася з вами. Переживання, що повторюються, можуть бути дуже важкими та лякати.
- Заціпеніння.
Шок після події може виявлятися в тому, що ви відчуватимете заціпеніння та емоційну виснаженість. Ваші звичайні почуття на якийсь час можуть бути блоковані.
Тож ваша здатність переживати їх може бути зменшена. Може виникнути бажання відійти від контактів з іншими людьми, вас перестане захоплювати те, що зазвичай тішило.
- Напруга та занепокоєння.
Відчуття напруги та занепокоєння може негативно впливати на самопочуття, якість сну та відпочинку. Полегшити стан може, наприклад: вираження емоцій, заволодіння техніками дихання й прогресивної м'язової релаксації тощо.
- Злість.
Зовсім незначна подія може викликати у вас інтенсивне почуття агресії. Виникає відчуття, що ви не схожі на самого себе; рідні, друзі та колеги можуть помічати деякі зміни у вашому характері.
- Страх.
У вашому житті можуть з'явитися нові страхи. Вони можуть бути пов'язані як і з тривогою щодо можливості повторення травматичної події, так і з речами, що прямо не стосуються того, що сталося.
Автор – Юлія Ворман, фаховий психотерапевт