За українську Брянщину без окупанта!
Віддамо шану братчикам, які віддали життя за геополітичну суб'єктність нашої Неньки. Ваш геройський Чин надихатиме наступників.
За яку Білгородщину і Брянщину загинула четвірка героїчних мучеників? – Відповідь очевидна: за Українську!
За ту, яка представлена Східно-Слобожанською поставою, пам'яттю і реваншистськими настроями після Батурина; твердою породою Духу і тяглістю поколінь. Бо ж Харків – пологова печера самостійництва, відтак націоналізму і доказ тому Микола Міхновський!
Декапітація всіх починань Івана Мазепи тут набула особливої форми гніву і жаги відплати.Її логічно б виміряти у вольтах та амперах, втім не на часі була означена точність.
А тому констатувала себе Брянщина і Білгородщина обличчями таких як Олекса Коваленко (1880-1927); славетний поет, видавець, перекладач... Він – один із перших апостолів самостійництва Міхновського, а 1910 року був ув'язнений за публікацію "Ще не вмерла Україна".
Нині його мала Вітчизна у складі Білгородської області. Але і там не без світлої надії, бо над обрієм фосфорять світлі лики наших алтарних жертовників: "Тарасія", "Святоші", "Непийпива" і "Аполлона"...
