Академічна свобода під загрозою у всьому світі — Le Monde

Науковцям за краще висловитися, доки стало занадто пізно. Цензура у всьому світі тільки посилюватиметься, процес не спинити.

2006 року кожен другий громадянин жив у зоні академічної свободи, зараз ця частка становить один до трьох. У цьому переконує редакція провідного французького видання Le Monde на основі здійсненого журналістського розслідування.

За умов, коли бюджети університетів скорочуються, а висловити свою думку щодо делікатних питань (війна РФ проти України, ізраїльська агресія у Ґазі, насадження ЛҐБТ-ідеології) стає дедалі важчим. На жаль, тенденція викликає лише тривогу за знання та загальне благо на тлі ерозії демократії.

Ознаки початку 2024 року не вселяють оптимізму ні для глобальних наукових знань, ні для їхнього внеску у загальне благо, світ на порозі нового колапсу. Чи є приклади? Так, прикладів безліч, зауважують французькі журналісти.

У середу, 6 березня, 68 лауреатів Нобелівської премії, зокрема британський математик Роджер Пенроуз і американський вірусолог Гарві Альтер, закликали арґентинський уряд Хав'єра Мілея переглянути масштабні скорочення, заплановані у бюджетах університетів та наукових установ. Відомі дослідники підкреслюють найважливішу роль науки в країні, особливо у боротьбі проти таких лих, як рак, діабет і серцево-судинні захворювання.

Десятьма днями раніше професор Ніташа Каул, спеціаліст з політології Вестмінстерського університету у Лондоні, повідомила у соціальній мережі X (колишній Twitter), що її заарештували в аеропорту індійського Банґалора попри наявність дійсних документів, коли вона приїхала читати лекцію 24 та 25 лютого. «Мене замкнули на 24 години у камері без вільного доступу до їжі та води, без пояснення причин відправили назад до Великої Британії», — зазначила жінка.

Роботу пані Каул присвячено, зокрема, політиці індійського уряду у штаті Кашмірі, де роками переслідують мусульманську меншину. В Індії, яку колись називали «найбільшою демократією у світі», набирає обертів академічні чистки (як за часів Іосіфа Сталіна в СССР чи Мао Цзедуна у КНР — прим. ред.), започатковане урядом понад 10 років тому.

Ці факти, начебто, не пов'язані між собою, а проте, є частиною однієї й тієї тривожної тенденції. «Академічна свобода перебуває під загрозою в усьому світі, 45,5 % населення Землі, або 3,6 мільярда людей, живуть в умовах, коли академічна свобода відсутня», — йдеться у доповіді, опублікованій 7 березня німецько-шведською групою дослідників.

Не дивно, що до країн, які займають нижні позиції індексу, входять комуністичний Китай на чолі із Сі Цзіньпіном, ресурсна федерація московії під проводом путін, а також Індія із Нарендрою Моді. Ці дані, що публікуються щорічно, також показують, як від 2019 року США дуже відстають, а вітри демократії більше не дмуть над Потомаком.

Оскільки у 2024 році на тлі ерозії демократії має відбутися близько 60 виборів, професор Катрін Кінцельбах з Університету Фрідріха-Александра в Ерланґені розглядає поточний стан науки та її геополітичне використання у перспективі. Дослідниця наголошує, що індекс академічної свободи — це результат міжнародного проєкту, у рамках якого щорічно оцінюється рівень академічної свободи de facto за наступними питаннями:

• Чи вільні науковці у проведенні досліджень та викладанні?
• Чи можуть науковці робити внесок у суспільні дискусії з політично значущих питань, не побоюючись і не страждаючи від негативних наслідків?
• Наскільки автономними є університети?

У 2023 році у Сальвадорі, Гонконзі, Угорщині, Індії, росії та Венесуелі відбулося різке зниження академічної свободи; переслідували не тільки гуманітаріїв, а й носіїв знань у точних науках. Цей процес, зі слів Катрін Кінцельбах, не обов'язково відбувається швидко, але із часом посилюється.

«Університети вчать, власне мають це робити, свободі та вмінню мислити. Репресивні заходи, які вживаються проти них, виховують страх і спрямовані на те, щоби змусити замовкнути науковців і студентів. Якщо ці заходи зберігаються протягом тривалого часу, страх стає дедалі сильнішим. У результаті відбувається витік мізків тих учених, які мають фінансові кошти та міжнародні зв'язки», — невтішно висновує пані Кінцельбах.

Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що нині ми всі живемо у світі симулякрів. Людство втратило зв'язок із реальністю та увійшло в епоху гіперреальності, коли картинка є важливішою за сам зміст.