Академія руїн: як війна вдарила по російській науці
Поки Владімір Путін розповідає, що РФ ось-ось зробить великий науковий стрибок, самі дослідники налякані наслідками агресії проти України.
Як з'ясували наші іноземні колеги-журналісти, війна доволі сильно руйнує російську науку, передає інформаційна агенція "Останній Бастіон" із посиланням на видання "The Insider".
Багато фахівців тікають із країни, а ті, хто залишився, нарікають, що наукова робота стала практично неможливою: провідні світові інститути згортають спільні проєкти, реактивів не вистачає, броні від мобілізації видаються не всім.
Водночас у коридорах і лабораторіях науководослідних інститутах зі світовим визнанням гуляють нереалістичні списки матеріалів та обладнання, які необхідно терміново імпортозмістити.
Втеча науковців
Після початку повномасштабного вторгнення торік наприкінці лютого відтік наукових кадрів із Росії прискорився, а після оголошення мобілізації взагалі набув лавиноподібного характеру – їдуть усі, хто може хоч якось продовжити кар'єру за кордоном.
Знайти собі роботу за спеціальністю – головна проблема, але найчастіше закордонні колеги готові допомогти та запропонувати роботу талановитим російським фахівцям.
Так сталося із 28-річним молекулярним біологом, який попросив називати його "Сєргєєм": на Росії він працював у великому науково-дослідному центрі, займався проблемою стійкого до медикаментів туберкульозу, вивчав формування резистентності мікобактерій до лікарських препаратів, опублікував кілька статей у міжнародних журналах.
Завдяки допомозі колег зі Швеції "Сєргєй" отримав тимчасову посаду у Каролінському інституті у Стокгольмі, де зараз займається патогенезом низки аутоімунних захворювань та готується до конкурсу, аби надалі захистити тут дисертацію та здобути PhD-ступінь.
Попри те, що посада тимчасова, повертатися до Росії чоловік поки що не планує, адже зазвичай, еміграція супроводжується зниженням статусу.
Фахівцям важко зберегти за кордоном високу позицію, яка була у них на Росії, а на дауншифтинґ готові далеко не всі професори та доктори наук, розповідає молекулярний біолог, який попросив називати себе "Александром" – кандидат біологічних наук, співавтор близько 50 публікацій у міжнародних наукових журналах.
Його лабораторія у Науково-медичному дослідному центрі онкології займається новими видами терапії, вивчає те, як пухлини стають стійкими до терапії та як це запобігти.
Наразі існують різні програми підтримки та допомоги тим, хто виїжджає, такі, наприклад, як "Scholars at risk", однак є певний поріг входу, наприклад, наявність підтвердженої фізичної небезпеки на Росії, що означає – допомогти зможуть не всім.
Звільнення та заборона на "дистанційку
Деякі науковці, які втекли від мобілізації, намагалися зберегти співпрацю зі своїми російськими інститутами, вони хотіли продовжити займатися вже розпочатими проєктами та дослідженнями; проте зберегти зв'язки виходить дуже рідко.
Найчастіше продовжувати роботу заважає керівництво, розповіли виданню "The Insider" одразу кілька співрозмовників із великих російських інститутів.
Колишній співробітник Московського інженерно-фізичного інституту підтвердив, що саме керівництво інституту не пішло назустріч:
«Усі так чи інакше були змушені розірвати стосунки. І я, і обидві мої колеги були готові на продовження співпраці у віддаленому форматі, наприклад, проводити заняття дистанційно або консультувати студентів щодо написання курсових чи дипломних робіт.
Але цього не схвалило керівництво університету. Нам заявили, що ситуація несприятлива, бо ми знаходимось за межами Росії, і взагалі повинні дивитися на наші паспорти із печаткою про в'їзд, аби нас могли назад пустити працювати, тож або повертайтеся, або звільняйтеся».
Часто для роботи необхідна фізична присутність науковців у РФ, тому що потрібно підписувати документи, а робити це віддалено іноді неможливо: електронний підпис є не у всіх, і не завжди він приймається.
Навіть, якщо адміністрація інституту лояльна до тих, хто поїхав, і готова дозволити працювати віддалено, перевірчі інстанції можуть вимагати присутності фахівця на Росії.
Очевидно, науковці, які виїхали, можуть втратити гранти, видані у РФ, про такі випадки знає молекулярний біолог "Алєксандр":
«Російський науковий фонд, який видає більшість грантів у РФ, потребує присутності на Росії весь час, окрім офіційних відряджень і відпусток. Вони мають доступ до баз про перетин кордонів і говорили начальству інститутів, що припинятимуть гранти тих, хто виїхав. Я знаю про двох аспірантів, які отримали гранти на подорож до США. І їм тимчасово перервали російські гранти на той термін, що вони були за кордоном, доки вони не повернулися».
Позбавлення доступу до даних
Якщо не вдається зберегти співпрацю з інститутом, то науковці, як правило, намагаються передати свої проєкти колегам, що залишаються працювати у РФ, однак у разі спонтанного від'їзду чи тим більше вже з-за кордону це зробити складно.
Тому дослідження доводиться закривати або перевозити із собою, якщо є можливість та час, а науковці, які переїхали в іншу країну, часто втрачають прямий доступ до об'єктів своїх досліджень; наприклад, не можуть отримати манускрипти, які так і не були оцифровані.
Водночас керівництво часто не дозволяє колегам, що залишилися, фотографувати архіви та передавати знімки тим, хто виїхав; найбільше ця проблема торкається регіоналістів, істориків та дослідників Росії.
На початку 2010-х років у РФ відбулася так звана "архівна контрреволюція" – темпи розсекречення документів, пов'язаних із совєцьким періодом, впали, а оцифровувати документи, що вже перебувають у публічному доступі, практично перестали.
При цьому у багатьох архівах у бібліотеках запровадили плату за копіювання навіть власними коштами, наприклад, за зйомку на телефон.
Як розповів співрозмовник видання "The Insider", в одному із московських архівів за право сфотографувати одну сторінку потрібно віддати 38 рублів, а в документах таких сторінок можуть бути сотні!
Втім, найняти людину всередині країни для оцифрування паперів все одно недостатньо: досліднику необхідно бачити каталоги, щоб розуміти, до чого є фактичний доступ.
Велика проблема виникає й у науковців, яким необхідно працювати із польовими дослідженнями, тобто фізично мати доступ до об'єктів вивчення на Росії; припустимо, якщо потрібно їхати у віддалені села та спілкуватися з місцевими жителями (корінними народами) задля збору фольклору.
Нестача реактивів
У російських медичних і біологічних лабораторіях після початку торішнього лютневого вторгнення в Україну почалися проблеми із закупівлею рідкісних реактивів.
Приблизно 90% із них – це імпорт, розповіла кандидат наук на ім'я "Маріна" із московської лабораторії вивчення стабільності геному.
Багато речовин замінити нічим, аналогів немає ні у РФ, ні у КНР, ні в Індії, які допомагають країні-агресору обходити санкції.
Проблеми були й до 24.II.2022: якщо у США чи ЄС будь-який реактив приходить через 2-5 днів, то на Росії треба було чекати 2-3 місяці, а зараз час очікування ще більше збільшився; проте головне, – немає гарантій, що реактиви прийдуть.
Лабораторія, в якій працює "Маріна", займається фундаментальними дослідженнями у сфері стабільності геному, жінка розповідає, що через складнощі із постачами роботу довелося тимчасово перервати та розпочати займатися закупівлею реактивів.
«Уже 24 лютого стало зрозуміло, що складнощі з реактивами будуть, тому із 25 лютого два тижні поспіль наша лабораторія замість експериментів займалася закупівлею реактивів. Багато що ми змогли закупити на рік уперед. Для якихось реактивів ми знайшли заміну, виявивши винахідливість. Наприклад, на "AliExpress" ми купили дешеву раффінозу, яка продається там як харчова добавка», – пояснює науковець.
Однак купити спеціальні середовища "Gibco" для культивування клітин людини лабораторії не вдалося, тепер дослідники у пошуках заміни змушені були пробувати різні варіанти середовищ і сироваток кількох виробників.
"Маріна" розповідає, що вони спробували знайти заміну серед індійських та російських аналогів, але генетично змінені клітини виявилися надто чутливими та "не захотіли" на них рости.
Досі не вдалося закупити інгібітори протеаз – реактиви, за допомогою яких у лабораторіях виділяють білки для подальшого вивчення та роботи з ними; запаси або закінчилися, або добігають кінця.
За словами "Маріни", три компанії пообіцяли доставити їх ще навесні, але у результаті реактиви не було поставлено навіть у грудні, – ці проблеми, на думку дослідниці, були пов'язані швидше не з санкціями, а з порушенням логістики.
«Мабуть, після Нового року ми більше не зможемо виділяти білки. Шукатимемо інгібітори у колег в інших інститутах, шукатимемо нових постачальників. Так, із рідкісною плазмідою нас виручили колеги з Білорусі. Однак усе це відбивається на швидкості роботи. Вже пів року дослідження з культурами клітин майже не просуваються», – нарікає "Маріна".
Про перебої з реактивами розповідає і біолог "Алєксандр", чия лабораторія займається новими видами терапій в онкології, вивчає стійкість пухлин до терапії та запобігання розвитку цієї стійкості.
За словами біолога, великі фірми, які постачають реактиви та обладнання, наприклад, "Thermo Fisher", перестали працювати на Росії, а їхні реактиви продають "у сіру":
«У нас із колегою була група у "Telegram" з обміну реактивами та наукової взаємодопомоги. До війни там було 300 осіб, зараз понад 5000 – люди намагаються розв'язувати ці проблеми разом, шукають нових постачальників».
Розрив міжнародних зв'язків
Після початку вторгнення Росії до України науково-дослідним інститутам довелося закрити свої проєкти; наприклад, міністерство фінансів США внесло до чорного списку фонд "Сколково", Сколковський інститут науки та технологій (Сколтех), і технопарк "Сколково", оскільки інститути працюють над проєктами в галузі оборони РФ.
Для того, щоби взяти участь у закордонному проєкті, російському науковцю потрібно відмовитися від будь-якої афіліації з вітчизняним підсанкційним інститутом або центром, оскільки співробітництво на рівні організацій de facto може бути заборонене.
Найчастіше одна з умов отримання іноземного гранту – відсутність зв'язку із російським інститутом, розповідає співробітник Інституту соціології Російської академії наук, який вивчає морально-етичні зміни у російському академічному середовищі після початку російського вторгнення.
У науково-дослідних інститутах, які не потрапили під санкції, також відчули наслідки війни, події 24.II.2022 застали дослідників із лабораторії "Марини" за активною роботою над спільним проєктом з індійськими колегами, підтриманим Російським фондом фундаментальних досліджень (РФФД).
Колеги "Маріни", науковці з Індії, планували приїхати до РФ, але їм довелося відмовитися від подорожі через невизначеність із перельотами та безпековими питаннями; втім, фахівці змогли успішно завершити всі дослідження у спільному проєкті з індійськими колегами та опублікували спільну статтю.
«У роки холодної війни співпраця у цивільній науці не припинялася. Хочеться сподіватися, що цього не станеться й зараз. Але поки що, від багатьох відряджень доводиться відмовлятися. На жаль, цього року ми не змогли поїхати у відрядження до США, щоби продовжити роботу над структурою ферменту, який ми вивчаємо. Просто не було місця для запису на візу. Але з колегами зі США, із двома лабораторіями, ми продовжуємо писати спільні статті. Одну щойно послали до британського "Nucleic Acids Research", іншу дописуємо», – скаржиться дослідниця "Маріна".
Втім, майже всі опитані нашими колегами-журналістами науковці кажуть, що міжнародне співробітництво не зупинялося, іноземні фахівці із розумінням ставляться до становища, в якому опинилися російські дослідники.
Натомість за словами "Алєксандра", є окремі випадки припинення кооперації – наприклад, Німеччина заборонила таку співпрацю формально, у США окремі інститути забороняють своїм співробітникам працювати з росіянами.
«Люди відмовлялися від місць у публікаціях, які робили разом кілька років. Наукових журналів дуже багато, тому місць, де можна опублікуватися, теж багато, але в окремих колег зависли статті, і здається, що відмов у публікаціях побільшало. Іноді редактори не можуть знайти рецензентів – відмовляються рецензувати росіян. Ми очікуємо, що наступного року можуть скоротити фінансування, поїдуть ще колеги геть із Росії, стане ще менше колаборацій... Але поки що ми розраховуємо працювати й хоча б закінчити найважливіші статті», – розповідає молекулярний біолог "Алєксандр".
У лабораторії "Маріни" труднощів із публікаціями також не виникало, декілька статей знаходяться на розгляді у міжнародних журналах.
«Я працюю редактором у міжнародному виданні. Наразі публікуються всі статті, незалежно від країни дослідження. Немає обмежень щодо фінансування з боку російських фондів. З боку закордонних колег я зустріла лише розуміння. Відразу після 24 лютого колеги стали мені писати, питати, чи все у мене та моєї родини гаразд, чи зможу я відвідувати конференції та виїжджати з країни», – пояснила науковець.
Відсутність броні від мобілізації
Неможливість отримати так звану "броню" від військової служби стала одним із головних чинників, які змушують молодих науковців залишати Росію і, відповідно, утримувати їх від повернення додому.
Нині "броню" від мобілізації отримали лише викладачі російських університетів із науковими ступенями: кандидати та доктори наук, – про що офіційно заявив профільний російський міністр Валєрій Фальков.
Молодих фахівців без ступеня можуть призвати – притому, що противників війни серед російських науковців виявилося особливо багато, але вони здебільшого мовчазні.
Хоча ще у перші дні російського вторгнення понад 7000 науковців підписали лист проти проведення "спеціальної військової операції" на території України.
Торік навесні соцопитування показали, що 85% працівників науки проти російської агресії, а за даними соціологічного дослідницького проєкту "Russian Field", війну проти України підтримали лише 8% науковців.
«Багато хто поїхав, коли оголосили мобілізацію... Втім, багато хто повернувся, коли їхні інститути змогли зробити броні. Торік наприкінці вересня я теж виїхав на місяць до Білорусі, взявши відпустку», – розповідає "Алєксандр".
Інститут, в якому знаходиться лабораторія науковця, зміг забезпечити броню всім співробітникам віком від 30 до 50 років, які мають науковий ступінь; до цього повістки надходили деяким із них, але у результаті нікого не призвали.
«Питання – "Поїхати чи залишитися?" – стало головним для всіх нас. На щастя, мені повістку не надсилали, але це мало заспокоює: тепер уже зрозуміло, що ці люди не зупиняться ні перед чим», – додає "Алєксандр".
Молекулярний біолог, кандидат наук і співробітниця однієї із московських лабораторій "Маріна" зараз перебуває у Москві, готується до захисту докторської дисертації, але фактично змушена жити на дві країни.
«Війна стала для нас сімейною трагедією. У мого чоловіка мама живе в Україні, для нього це особисте горе, він виїхав із Росії. У нашій лабораторії ніхто не поїхав, я продовжую працювати, живу на дві країни, хоч пропозиції роботи надходили», – скаржиться "Маріна".
Ані грошей, ані досліджень
Частина російських науковців орієнтована більше на національні проєкти: внутрішні конференції, публікації у російських журналах – вони приділяють більше уваги темам, цікавим у РФ.
Інша (найбільш просунута) частина орієнтована більше на міжнародну науку: вони беруть участь у спільних розробках, міжнародних публікаціях, адже що далі заходила глобалізація у науці, – то більше ставав відсоток подібних "міжнародників".
І саме зараз найсильніше страждають ці глобалісти, які очікують падіння якості міжнародного співробітництва та кризи власне російської науки, замкненої на собі.
Постраждає і якість російських фахівців, адже покинули країну і продовжують із неї їхати, як правило, найкращі у своїй галузі, науковці, які мають найбільше зв'язків із міжнародною науковою спільнотою.
Багато дослідників такого рівня, крім власне вивчення свого предмета, обов'язково займаються викладанням і науковим керівництвом, тож їхній від'їзд сильно б'є по мотивації та бажанню студентів з аспірантами продовжувати свій шлях у науці.
Співрозмовники видання "The Insider" побоюються, що збільшиться кількість випадків так званого усвідомленого плагіату, коли російські вчені отримують дані із досліджень іноземних колег і не вказують авторство.
В умовах відсутності доступу до закордонного досвіду російські вчені можуть почати "винаходити свій велосипед", створюючи та відкриваючи те, що вже було створено чи відкрито іноземними колегами, причому, доволі давно.
Це загалом уповільнить розвиток російської науки, оскільки будь-яка сучасна наука може бути національної, а все, що використовують як пересічні громадяни, і вчені – результат міжнародної кооперації.
Відтак, якщо наука сконцентрується на дослідах усередині країни, то один із найважливіших сучасних напрямів у всіх сферах – виключно порівняльні дослідження – може стати неможливим.
З Росії поїхали найкращі у своїй галузі вчені
«Загалом, я думаю, для [російської – прим. ред.] науки настають останні дні. Або вже настали. Просто у РФ багато хто цього ще не розуміє», – заявила молекулярний біолог, засновник біотехнологічної компанії "Sendai Viralytics" зі США Ольга Матвєєва.
Російську науку чекає скорочення фінансування, про що вже ходять чутки у профільних міністерствах і кулуарах Державної Думи.
В опублікованому проєкті бюджету на 2023-2025 роки зазначено, що на цивільну науку планується витратити:
- 2023-го – 492 млрд рублів (1,69%);
- 2024-го – 490 (1,66%);
- а 2025-го взагалі – 473 (1,62%);
- для порівняння, 2021 року виділялося 626 млрд рублів (2,53%), а минулого 2022-го – 569 (2,85%).
Таке різке зменшення фінансування може призвести як до загального погіршення забезпечення інститутів і дослідницьких центрів (наприклад, новим обладнанням чи можливістю лагодити старе), так і до падіння зарплат науковців, які, за винятком кількох сфер (наприклад, фізики та біоінформатики), і так неймовірно малі.
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що станом на сьогодні існує 6 оковирних ознак доволі скрутного становища кремлівського бункерного щура і його оточення.
