На росії дефіцит робочої сили, але не «гарматного м'яса»
Кремлівський бункерний дід сповістив підданих про подолання безробіття. Ось тільки він забув вказати, яким чином це сталося в РФ.
Насправді ж, як впевнено зазначає радник Маріупольського міського голови Петро Андрющенко, загальний дефіцит працівників уже сягнув 4,8 мільйона осіб. Тобто росіян не вистачає для підтримання економіки держави-окупанта в тому стані, в який її загнав путін.
За словами пана Андрющенка, головною професією для пересічного росіянина після 24 лютого 2022 року стала військова. Інженери, кухарі, медики, вчителі, IT-спеціалісти нині активно і, щонайнебезпечніше для України, добровільно поповнюють лави окупаційно-терористичного контингенту РФ.
«Треба відразу врахувати від сьогодні й на майбутнє — основним (та вже, мабуть, єдиним) мотиватором мобілізуватися, підписувати контракт для росіян виступають... гроші. По 200 тисяч на місяць на росії сплачують ніде, крім як в армії. Тому раби лізуть та лізуть на смерть. Одночасно, це створює дефіцит робочої сили.
Те саме нульове безробіття, про яке торочить путін: коли вакансії спеціалістів у наявності, а от претендентів — нуль. За даними досліджень, за цей рік росії бракує 6,8% від штатної чисельності, хоча минулого бракувало 5,8%, і це поки в абсолютних цифрах статистики без розбивки на спеціальності. Ясно, що мова не лише про офісний планктон. Але трамваями та тракторами хтось має керувати.
І тут будь-кого теж не посадиш. А всі, хто має відповідну кваліфікацію пішли на заробітки в армію. Як можна розв'язати проблему? Правильно — підіймати заробітну плату, щоби вона почала конкурувати з армійським контрактом. На тлі реальних проблем в економіці це рано чи пізно призведе до краху.
Тому, для нас все складно, але точно не все пропало. Кожна вбита тисяча росіян створює проблем в економіці щонайменше на ще плюс дві/три тисячі. Поки. А далі — буде гірше. Економіка штука вперта та однозначна. І вона точно на нашому боці», — зазначив Петро Андрющенко.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, що коли об'єднана Європа мобілізує свої зусилля, то росія неодмінно прогрáє. І ось це «коли» мусить відбуватися вже, але аж ніяк не завтра чи потім.
