Нова «маленька переможна війна» стала справжнім пеклом для РФ
На 11 місяці 9-річної війни росіяни не розуміють – проти кого вони воюють. Проти "українських неонацистів" чи проти США і НАТО.
Таку думку в це в інтерв'ю авторитетному фінляндському виданню "Helsingin Sanomat" висловив дослідник воєнної психології Йон Гелін, передає медіаагенція "Останній Бастіон". Фахівець розповів, як з'являються і поширюються міфи про антиукраїнську агресію.
Настання нового 2023 року – серйозний рубіж, який змушує замислитися над подальшими перспективами і Москву, і Київ, і Вашинґтон, і Пекін. Торік наприкінці грудня з'явилися чутки, що Росія планує залишити Кремінну на Луганщині, яке агресори зі Сходу захопили ще у квітні.
«Подібний розвиток подій вважаю малоймовірним. У північно-західній частині міста, скоріше, російські війська відтіснили українських захисників трохи на Захід. А у лісах на Південь від Кремінної Збройні Сили України й справді, схоже, досить близько до меж міста, до околиць.
Однак чутки про звільнення надходять із досить сумнівних джерел. По-справжньому серйозних новин з фронту не надходило досить давно. У Бахмуті та на Півночі Луганщини тривають затяжні бої в одних і тих же районах. Уже місяцями», – стверджує Йон Гелін.
Як відомо, позитивні чутки часто поширюються зі швидкістю снігової кулі, оскільки багато джерел, які не заслуговують на особливу довіру, починають їх активно підхоплювати. Тож вигадані з патріотичних міркувань тиловими українцями подій на кшталт інформації про звільнення Кремінної зазвичай виходить від одного каналу, який орієнтується або на домисли, або на неточно намальовану карту бойових дій.
«Потім відомості підхоплюють інші ненадійні ресурси, і чутки починають циркулювати. Водночас мало хто з користувачів соціальних мереж перевіряє джерела. Незабаром так звані першоджерела, своєю чергою, зауважують, що їхні чутки активно ширяться "у народі" та роблять висновок, що, можливо, це зовсім і не чутка, а правда.
У розпал всього цього авторитетні експерти, як от відомий Інститут вивчення війни, який краще було б назвати Інститутом вивчення Telegram, починають аналізувати чутки, після чого вони вже потрапляють у серйозні ЗМІ. Тобто перекручена інформація, не перевірена на 100% подається як надійна. Це прикрість у сучасному світі інноваційних технологій», – пояснює Йон Гелін.
У понеділок, 2 січня, Генеральний штаб Збройних Сил України заявив, що під час обстрілу Макіївки загинуло близько 400 російських солдатів. Міністерство нападу оборони РФ підтвердило факт атаки, але нарахувала тільки 89 убитих.
«Існує дві діаметрально протилежні оцінки: власне, України, яка публікує максимально достовірні цифри, та Росії, яка, навпаки, намагається їх занизити та викривити. Але від цього заниження своїх втрат Москва тільки втрачає авторитет усередині країни. РФ справді зазнала дуже чутливих ударів, згадаймо, що минулого місяця авіабазу в Енґельсі тричі бомбили українські безпілотники. Після цього, як повідомили у МО РФ, змушені були відвести свої стратегічні бомбардувальники у безпечніше місце – у Заполяр'я та на Далекий Схід. Враховуючи, що ці напади сталися за 600 кілометрів від кордону з Україною, виникли великі сумніви щодо ефективності російських ППО», – заявив Йон Гелін.
Дослідник воєнної психології з Фінляндії припускає, що на Росії можуть бути обмеження на удари по невідомих цілях у власному повітряному просторі, щоби не збити цивільні літаки чи власну військову авіацію. Для такої атаки потрібен наказ "згори", вірніше з глибин кремлівського бункера.
Крім того, Україна могла використовувати безпілотники власного виробництва, менш помітні для радарів, ніж радянські аналоги. Головне у цих атаках – те, що Україна в принципі на них здатна і це змушує Росію перегруповуватися й відправляти свої сили ППО/ПРО вглиб власної території.
Тим часом бойовий дух у тилу РФ падає з кожною перемогою України, чи то безпосередньо на воєнному фронті, а чи на геополітичному. Російський лідер Владімір Путін намагався підняти народ на боротьбу проти уявних "укронацистів" і "найманців НАТО" своєю рекордною за тривалістю новорічною промовою; жертви не марні, сказав він із бункера в оточенні власної охорони.
Натомість в Інституті зовнішньої політики Фінляндії зауважують, що путінський виступ у ніч проти 1 січня 2023 року це ніщо інше, як звернення генерала, загнаного у безвихідь. Червоною ниткою через всю промову проходила думка про те, що «війна триватиме і для її переможного завершення знадобиться підтримка всього російського народу», при цьому відверто активних прихильників агресії на Росії небагато – лише 17-19%.
«Соцопитування показують, що росіянам досі навіть не до кінця зрозуміла причина війни проти України. Одні росіяни думають, що воюють проти "українських неонацистів", інші – що проти США і НАТО. Водночас новорічне звернення президента РФ стало першим після скасування серії інших публічних виступів наприкінці 2022 року. Путіну, про стан здоров'я якого ходять різні чутки, коротка промова в останній день минулого року дається значно легше, ніж багатогодинні телевізійні передачі. Певно, щоби не сталося неприємних сюрпризів. Але, як показують останні події, українці вміють їх піднести», – висновують в Інституті зовнішньої політики Фінляндії.
Також "Останній Бастіон" нагадує читачам, що громадяни Суомі найбільше з-поміж решти жителів Європейського союзу підтримують суворі антиросійські санкційні обмеження. Це якісне долання спадку фінляндизації.
