Орієнтація Північ: Курська операція як ключ до перемир'я
Україна розгортає свої найкращі підрозділи для тривалого спротиву на російській території. Влада у Києві може планувати обмін Курщини.
До такого висновку дійшли наші колеги з іспанського видання El País. Відвідавши Суджанський район, а також поля боїв на Донеччині, іноземні журналісти переконані, — Москва намагатиметься всіляко витиснути українських оборонців як найдалі на захід до січня 2025 року.
Прямо у ці хвилини ворог невпинно просувається на Донецькому напрямку Східного фронту та загрожує новим наступом на Південному, особливо після загарбання Вугледару. У фокусі — Гуляйполе та Велика Новосілка, які зазнають постійних авіаударів.
Натомість артилерійські обстріли, повітряні нальоти та пересування української бронетехніки у Сумській області настільки інтенсивні, що є разючим контрастом у порівнянні зі слабкими позиціями у найгарячіших точках Донеччини. Далебі Сумщина — ар'єргард тримісячної операції, яка дозволила Києву зайняти частину суверенної території росії.
Солдати, опитані виданням El País наприкінці жовтня у прикордонній зоні, кажуть, що, якщо їм щось і потрібно, то це більше зброї. Кількість розгорнутих Україною військ на Курщині явно перевищує кількість їхніх бригад, які відступають на захід від окупованого росіянами Донецька.
На нестачу особового складу на Курщині ніхто не скаржиться: ротації відбуваються кожні 10 днів, а спочатку — лише раз на 3 дні, каже цей ветеран. Своєю чергою, в оточених російськими окупантами районах Донбасу, таких як Курахове, Торецьк, середній час, який піхотні підрозділи Сил оборони України мають проводити на передовій щонайменше 25 днів без змін і відпочинку.
Західні аналітики переконані, що вторгнення на суверенний терен РФ — особиста авантюра Володимира Зеленського, яку ще 2023 року критикував колишній головнокомандувач генерал Валерій Залужний. Тож від успіху Курської операції залежить не лише політична доля пересидента, а й доля усієї країни.
Показати Москві, що вона вразлива і що її землі також можуть бути під загрозою, — один із п'яти пунктів плану Зеленського щодо досягнення перемоги чи справедливого миру, документа, який він представив своїм міжнародним партнерам. Покращення становища України у війні та прихід до потенційних майбутніх мирних перемовин нині здійснюється саме на Курщині, а не на Донеччині.
Перешкоди на шляху до досягнення цілей Зеленського є величезними, тим більше після перемоги Дональда Трампа на цьогорічних виборах у США. Обраний президент під час своєї кампанії наполягав на тому, що його пріоритет — зупинити надання України військової допомоги та якнайшвидше змусити Зеленського укласти мирну угоду із Путіним, навіть якщо це означатиме територіальні поступки Москві.
Крім того, окупаційно-терористичний контингент РФ готує нові наступальні на Південному фронті у Запорізькій області. За оцінками офіцерів з українського штабу Оперативного командування «Південь», від загарбаної Василівки до Вугледару ворог зосередив приблизно 200 000 «гарматного м'яса».
Раніше росія спромоглася повернути собі третину території, втраченої на Курщині, але це скромний прогрес у порівнянні із нинішнім поступом на Донбасі. «Сіра зона» на схід від Сумщини, яку не контролює жодна зі сторін, особливо широка, й українські війська продовжують утримувати наступальну ініціативу.
Минулої п'ятниці Інститут вивчення війни повідомив, що українські війська просунулися до села Новоіванівка. Про це свідчать і ролики, опубліковані бойовими підрозділами Сил оборони України, на яких видно, як танки та піхота штурмують російські позиції на лінії фронту; такі дії немислимі на різних відкритих фронтах у Донецькій та Запорізькій областях.
За оцінками вітчизняного Генерального штабу, РФ виділила 45 000 солдатів для контрнаступу з метою відновлення контролю над Курським регіоном. За оцінками опитаних іспанськими журналістами наших захисників, половина із цих окупантів — нещодавні новобранці, які не мають бойового досвіду.
Кремль не хоче уповільнювати свій наступ на Донбасі й обрав союз із Північною Кореєю, щоби зміцнити оборону Курщини, не послаблюючи при цьому свої позиції на інших театрах воєнних дій. Лідери НАТО, Південної Кореї, США та України повідомили, що у боях за Курськ візьмуть участь близько 11 000 північнокорейських солдатів, поки їх не видно.
Для Зеленського спілка Москва-Пхеньян є доказом того, що РФ не вистачає людей та техніки, щоби продовжувати вести цей конфлікт на виснаження. Мета полягає у тому, щоби продовжувати наступ, тому що лінія фронту нестабільна, і українські війська можуть прорвати її, ведучі бойові дії на Північному фронті досить довго.
Зі слів українських оборонців, наразі російські окупанти мають дві істотні переваги. По-перше, це перевага у повітрі (удари керованих ракет, випущених російськими бомбардувальниками, постійно знищують села й міста Сумщини, Харківщини й Курщини), а по-друге, телекомунікації — не можливо користуватися мобільними телефонами через відсутність покриття та відсутність сигналу для супутникового зв'язку «Starlink» через дезактивацію.
«Наша місія на Курщині полягає в тому, щоби показати, — росія слабка і не може захистити свою власну територію. Тут ми можемо атакувати російську оборону двома танками, відкривши вогонь, а потім перейти до штурмових дій, адже як такої статичної лінії фронту ту немає, ми воюємо на Курщині ефектно й маневрово», — пояснив сержант 225-го Окремого штурмового батальйону Збройних Сил України на псевдо «Ярослав».
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що московія вже зібрала угруповання у 50 000 північнокорейців та росіян на Курщині. Після Донеччини ця область — її другий головний пріоритет на полі бою.
