Про важливість тиску на уряди європейських країн
Санкції Європейського союзу проти РФ дійсно мають розтягнутий ефект, тому нам може здаватися, що Московщина впевнено їх долає.
ЄС не може прямо завтра ввести ембарго на російський газ чи нафту – занадто велика залежність. Московія використовує енергоносії як важіль впливу.
Вона намагається заробити якомога більше грошей у ці місяці. Вона перекриває газопроводи, поставки нафти, з метою штучного підвищення ціни на них на європейських біржах.
Через це країни ЄС сплачують за енергоносії можливо навіть і більше, хоч і обсяги імпорту з РФ менші. ЄС викачує газ на максимум перед зимою, заповнюючи свої газосховища, держава-терорист намагається не допустити цього.
Ціна росте ще більше, і доходи росії теж. Зараз РФ має рекордне сальдо торгівельного балансу, тож не варто дивуватися низькому курсу, особиво в умовах, коли РФ – чмоня, якій ніхто не хоче нічого продавати, відповідно низький попит на іноземну валюту на ринку валют при надвисокій пропозиції.
У ці місяці деякі політики ЄС можуть почати змушувати Україну до миру, оскільки диверсифікація постачання енергоресурсів займе певний час. Не всі хочуть цього робити, бо це потребує значних капітальних інвестицій.
А енергокриза вдаряє по економікам країн Європи. І поки ЄС розширює співпрацю з іншими постачальниками газу та нафти, такими як, до прикладу, Азербайджан, Ізраїль чи Катар, наша задача – не дати вищезгаданим силам перемогти у боротьбі за мізки європейців.
За рік нові партнери зможуть наростити обсяги газу, а ЄС побудувати необхідну інфраструктуру для поступового зниження поставок газу та нафти з держави-терориста. Для цього кожен європеєць, навіть аполітичний, має знати, що газ у його комфортці – із запахом крові українців.
Щоби йому було гидко від нього. Щоби він був готовий переплатити певний час, аби лишень не нести хрести тисяч закатованих українців на собі.
Тому нам необхідно працювати у Twitter, розносити по всьому світу всі факти воєнних злочинів Московщини. Щоби ЗМІ не забували про Україну і щоби пересічний європеєць був готовий до зросту цін, але лишень не до низьких цін, дотованих кров'ю українців і майбутньою війною.
Бо на той момент поставки газу суттєво впадуть, якщо не до нуля, то до мінімуму. Ринок енергоресурсів перелаштується, зросте пропозиція; цей процес займе певний час, але він не відбудеться, якщо ми щодня не нагадуватимемо європейцям про ціну російського газу.
Якщо економіка України впаде у 2022 році на 37-40%, то економіка московії впаде на 10-20%. А ось у 2023 році, за грамотної економічної політики, Україна вже може вийте на незначне, але все-таки, зростання ВВП.
Натомість криза на московії лише набере нових обертів, на фоні нульової репутації та зниження експортних надходжень. Українська ж економіка вже проходить дно, коли не працює металургія і є проблеми з експортом зерна.
Зауважимо, наступного року можуть бути проблеми з врожаєм; маємо вже працювати над цим! Ніхто з нас не Люські Дристовичи, щоби кричати про 2-3 тижні, а війна може тривати й після зими, можливо, роками.
Українська економіка пристосовується до умов війни. Враховуючи проходження дна, навіть за негативного прогнозу, економіка України якщо і впаде у 2023 році, то вже точно не на 37%.
Основою нашого експорту у наступному році стане АПК, тож думаймо про добрива вже сьогодні, велика частина яких йшла з білорусі та московії. Остання вже відрізана від фондового ринку, там її репутація на дні.
Купа іноземних акціонерів прогоріли – нам їх не шкода, але той фондовий ринок – примітивний. Це не якісь високотехнологічні проєкти – це просто паразитування на енергоресурсах, тому це був не дуже болючий удар.
Московію впевнено відрізають і від світового ринку енергоносіїв, однак там вона ще кусається, бо може. Причому дуже боляче, але як тільки структура ринку зміниться, змушений одягти взимку светр німець обов'язково пригадає "Північний потік-2" та інші кидалова надійних російських партнерів.
І коли росію відріжуть від експортних надходжень – відійти й почнеться біда у країні, яка залежить від надходжень від нафти і газу. Об'єктивно, їм чхати на фондовий ринок, бо він нічого особливо там не вирішував.
Негативні процеси вже почалися, подивіться на дефіцит бюджету бензоколонки. Трильйони фублів дефіциту замість профіциту, а відтак лупаймо цю скалу і далі.
Автор – Валентин Краснопьоров, засновник громадської ініціативи "Останній Капіталіст"
