Стародавні технології, які випередили свій час на століття
Цивілізації минулого були набагато розвиненішими, ніж припускають. Це доводять дивовижні винаходи, які досі відтворювали лише генії.
Людям подобається вважати й вірити, що технологічні інновації – це поступовий, стійкий і досить лінійний процес. Однак, це не обов'язково так, або й зовсім не так.
Археологічні розкопки по всьому світу показують, іноді представники давніх цивілізацій розробляли винаходи, які випереджали свій час на десятиліття, або навіть століття. Хтось скаже, що ці винаходи конкурують чи перевершують сучасну науку, але й це теж помилка.
Причина у тому, що багато стародавніх технологій – від римського бетону до дамаської сталі – вважалися загубленими. Проте деякі все ж були відтворені сучасними дослідниками, хоч і не зі 100%-ю точністю.
І, як показала практика, труднощі в їх відтворенні пов'язані з відсутністю оригінальної інструкції. А не з тим, що сучасні фахівці не в змозі збагнути сам винахід.
Такою ж помилковою є думка, що стародавні цивілізації випадково натрапили на вже готові технології або вони були розроблені якимись незвичайними геніями, які не були представниками свого часу та епохи. Хоча багато винахідників, про яких ітиметься нижче, дійсно були геніями, але їх не можна і не слід відокремлювати від своєї епохи.
"Грецький вогонь": полум'я, яке не гасне
Коли у 674 році мусульманський флот халіфату Омейядів спробував узяти в облогу Константинополь, кораблі арабських загарбників були охоплені полум'ям. Спочатку мусульмани навіть не змигнули оком: вогонь на той час часто використовувався у морському бою, і його можна було легко загасити за допомогою тканини або води.
Однак це не був звичайний вогонь. Його ніяк не вдавалося загасити, навіть після того, як весь флот згорів, саме море було охоплене пекельним полум'ям.
Флот халіфату загинув від застосування нового військового винаходу, що став відомим як "грецький вогонь". У різні часи його почали називати по-різному – "римський вогонь", "рідкий вогонь, "морський вогонь"...
Будь-яких записів з описом складу не збереглося, але історики припускають, що туди могли входити: нафта, сірка чи порох. З цих трьох варіантів найбільш вірогідним здається нафтова версія, оскільки порох став доступний у Малій Азії тільки у XIV столітті, а сірка не мала тієї руйнівної сили, яку описували араби.
Однак, що робить "грецький вогонь" таким дивовижним? Очевидно, не хімічний склад самого полум'я, а конструкція тиску, який візантійці використовували для вогнеметання у напрямку ворогів.
Британський історик Джон Гелдон в есе під назвою "Грецький вогонь", написав, що дослідники досі намагаються відтворити історично достовірну помпу, яка могла б вистрілювати вогняний струмінь досить далеко. Адже під час морських битв ворожі кораблі можуть бути віддалені один від одного на десятки чи навіть сотні метрів.
Антикітерський механізм: докоперніканський космічний годинник
Цей пристрій було знайдено біля берегів Антикітери, невеликого грецького острова, розташованого між Кітерою та Критом. Сталося це в 1901 році, коли місцеві пірначі у пошуках морських губок натрапили на поклади античних уламків, що затонули.
Механізм був неповним і в поганому стані, але, схоже, складався з 37 бронзових шестерень, що зберігалися в дерев'яному ящику. Спочатку науковці припустили, що 2200-річний пристрій працював як древній логарифмометр – аналоговий обчислювач; незабаром від такої гіпотези відмовилися, тому що це було надто неймовірно з огляду на вік знахідки.
Але у 1970-х роках після додаткового вивчення незвичайний апарат таки визнали механізмом. У цей час усі фахівці сходяться на думці, що він дуже схожий на модель Оррері: механічна модель Сонячної системи, яка розраховує і відстежує небесний час лише з тією різницею, що перша модель Оррері була сконструйована у 1704 році; тобто, майже на півтори тисячі років пізніше.
Томографічне сканування показало дивовижну складність конструкції. Дослідники, які намагалися відтворити антикітерський механізм у 2021 році, визнали його «творінням генія, що поєднує цикли з вавілонської астрономії, математику з Академії Платона та давньогрецькі астрономічні теорії».
Механізм міг обчислювати екліптичні довготи Місяця та Сонця, фази Місяця, синодичні фази планет, виключені дні Метонового циклу. А ще, що приголомшило науковців, – цикли Олімпіади та багато чого іншого з буденного життя Мінойської цивілізації.
Дамаська сталь: мечі, які не тупляться
Мечі з дамаської сталі з'явилися на Близькому Сході в IX столітті й уславилися як своїм зовнішнім виглядом, так і довговічністю, бувши у кілька разів міцнішими та гострішими за європейські мечі, що використовувалися під час хрестових походів. Їхня назва, що походить від арабського слова й означає "вода" (араб. ماء).
Це вказує не тільки на сирійське місто, звідки вони родом, але і на візерунок, що прикрашає поверхню леза. А візерунок з'являється під час унікального процесу кування, коли невеликі зливки булатної сталі, отриманої з Індії, Шрі-Ланки або Ірану, розплавлялися з вугіллям і охолоджувалися з неймовірно повільною швидкістю.
Попит на дамаську сталь залишався високим протягом століть доти, доки у збройних конфліктах мечі не замінили на вогнепальну зброю; до 1850 року секрети процесу її виробництва виявилися повністю втраченими. Інтерес до мечів було відроджено паном Кевіном Смітом, металургом, який працював над Мангеттенським проєктом.
На жаль, дамаську сталь ніколи не вдасться відтворити у справжньому (власне, її первісному – прим. ред.) вигляді, оскільки технологію виробництва індійського булату теж безповоротно втрачено. Втім, із 1960-х років дослідники намагаються розробити нові технології кування, що дозволяють досягти аналогічних результатів.
Ці розробки продовжуються й до нині. В одному з досліджень 2018 року стверджується, що додавання невеликих кількостей карбідоутворювальних елементів, таких як ванадій (V), дає найкращі результати.
Houfeng Didong Yi: перший у світі сейсмоскоп
Створений майже 2000 років тому, пристрій із назвою Гоуфень Дідонґ-Ї по праву вважається першим у світі сейсмоскопом. Його зробили в одному з давньокитайських царств, яке страждало від постійних землетрусів стільки, скільки пам'ятають її мешканці.
Автором вважають Чжан Гена (78-139), – видатного астронома, картографа, математика, поета, художника і винахідника, який жив за часів династії Хань. Дизайн сейсмоскопа настільки ж функціональний, наскільки й естетичний.
Механізм складається з великого оздобленого мідного горщика. Горщик оснащений вісьмома трубчастими виступами, які формою нагадують голови драконів; під кожною головою дракона міститься мідна жаба з великим зівущим ротом.
«Сейсмоскоп Чжана вважається найважливішим винаходом. Усе тому, що він може не лише сигналізувати про початок землетрусу, а й вказати напрямок до його епіцентру», – йдеться у дослідженні 2009 року, проведеного в одній із лабораторій на Тайвані.
Водночас із першоджерел незрозуміло, як насправді працював сейсмоскоп. Науковці припускають, що вібрації змушували маятник усередині горщика розгойдуватися, змушуючи маленьку кульку вилітати через голову дракона і потрапляти до рота відповідної жаби, вказуючи напрям землетрусу.
Римський бетон – цемент, який не тріскається
Багато архітектурних проєктів Стародавнього Риму були б неможливі без римського бетону. Відомий також як opus caementicium, римський бетон являв собою цементну суміш, що гідравлічно твердне і складається з вулканічного попелу та вапна, які, за словами Плінія Старшого, пов'язували уламки скель в "єдину кам'яну масу" та робило їх «неприступними для хвиль і з кожним днем все міцніше».
Найраніше відома згадка про римський бетон датована 25 роком до Різдва Христового. Вона міститься у рукописі "Десять книг про архітектуру", написаному архітектором та інженером Вітрувієм.
Він рекомендує будівельникам використовувати вулканічний попіл з міста Поццуолі поблизу Неаполі, який латиною називається пуццоланом (лат. pulvis puteolanus). Цю речовину слід змішувати із вапном у співвідношенні 3:1 або 2:1, якщо конструкція потім буде розміщена під водою.
Коли Вітрувій писав свої "Десять книг з архітектури", римський бетон все ще вважався новинкою та використовувався доволі рідко. Все змінилося у 64 році після Різдва Христового, коли міська пожежа, спричинена імператором-шизофреніком Нероном, знищила дві третини Риму.
Прикметно, що коли вцілілі мешканці взялися за відновлення, було прийнято Будівельний кодекс, який вимагав зведення міцніших фундаментів. Перехід на римський бетон, який, за словами Плінія, не тріскається, дозволив побудувати такі архітектурні об'єкти, як Пантеон, найстаріший і найбільший у світі неармований купол.
Багдадська батарея: рудиментарний електрошокер (для знеболювання)
Археологи використовують термін "багдадська батарея" для позначення керамічного горщика, мідної трубки та залізного стрижня, які були знайдені на теренах сучасного Іраку неподалік того місця, яке колись було столицею Парфянської держави та (Другої) Перської імперії. Науковці переконані, що ці 3 окремі предмети колись були з'єднані разом і були єдиним пристроєм, призначення якого, ймовірно, могло виробляти слабкий струм, залишається незрозумілим.
Директор Департаменту старовини Іраку Вільгельм Кьоніґ – тієї самої організації, співробітники якої вперше знайшли батарею, – спочатку припустив, що вона використовувалася як гальванічний елемент для гальванізації предметів. Ця теорія, хоч і здобула широке визнання після її первісної публікації, все ж не підтвердилася, оскільки досі не було виявлено жодного гальванізованого предмета з того самого періоду часу та регіону.
У 1993 Пол Кейзер з Університету Альберти в Едмонтоні сформулював іншу, менш анахронічну і тому більш правдоподібну гіпотезу. Він стверджував, що «багдадська батарея функціонувала не як гальванічний елемент, а як місцевий анальгетик, який міг знімати біль шляхом передачі електричного заряду; тим більше у ті далекі часи лікування електрикою не було чимось дивовижним».
Стародавні греки та римляни за допомогою нього позбавлялися головного болю, подагри та інших недуг. Щоправда, замість технологічного інструменту вони використовували морську електричну рибу (ската чи вугра).
Навряд чи цілком серйозно можна міркувати про те, що всі ці технології були передані нашими предками якимись високорозвиненими прибульцями. Але, що безперечно, світ у ті часи був не таким диким і відсталим, як ми звикли вважати, на відміну від теперішньої так званої "постмодерної технологічної" доби; просто замисліться та поміркуйте над цим!
Насамкінець медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам про те, як стародавній ландшафт, який ми більше не бачимо, може пояснити таємницю пірамід. Тих величних пірамід, які знаходяться в Єґипті.
