Свобода і права людини у «веселковій» обгортці психічного відхилення
Чи відомо вам, хто, як і коли штучно поєднав фройдистський психоаналіз з ідеями Карла Маркса. Ні? Тоді ми розповімо!
У Маркса в його "Економічно-філософських рукописах" 1844 року є таке міркування про відчуження робітника при капіталізмі. Зацитуємо переклад із німецького оригіналу: «У своїй праці він не стверджує себе, а заперечує, почувається нещасливим, а нещасним, не розвиває вільно свою фізичну та духовну енергію, а виснажує свою фізичну природу та руйнує свій дух».
Відповідно Франкфуртською школою на цій підставі були сформовані методи цілком відмінні від "традиційних" економічних теорій марксизму – так званий неомарксистський підхід: "критична теорія". У ній, замість чистого матеріалізму, "репресивність" була визнана "проблемою" європейської цивілізації – у мові, літературі, сім'ї, Церкві – скрізь, де можна побачити найменші ознаки соціальних ролей та відмінностей між людьми.
Одним із найвідоміших фройдо-марксистських теоретиків був Герберт Маркузе. Головна тема його праць – протест та відмова від норм сучасної цивілізації.
У своїй книзі "Одновимірна людина" ("One-Dimensional Man") цей західний мислитель пише про те, що «у суспільстві всі є жертвами та зомбованими. З власної волі не діє ніхто – людина одновимірна, оскільки нею маніпулюють».
Тож, відповідно, суспільство є одномірним – «це неототалітарна система, яку підтримує гіпноз мас-медіа». І саме вони впроваджують у людську свідомість хибні потреби та культ споживання.
Революціонери у такому суспільстві можливі лише серед маргіналів, різних меншин та представників контркультури. І єдине, що людина може протиставити Системі – це "Велику Відмову" (англ. Great Refusal), – тотальне неприйняття її цінностей.
Іншою важливою темою у Маркузе є людське задоволення. Його книга "Ерос і цивілізація" – одна з провідних праць часів початку "сексуальної революції" 1960-1970-х років.
Про що мова? Два головних людських інстинкти "Ерос" і "Танатос" (себто, секс і потяг до смерті – прим. авт.) трансформуються в індустріальному суспільстві, оскільки не можуть бути повністю реалізовані.
"Ерос" сублімується у мистецтво, "Танатос" проявляється у праці, яка руйнує природу, – відповідно цивілізація пригнічує людину, робить її нещасною. Людина добровільно придушує потяг до задоволення та займається важкою працею в обмін на безпечне стабільне існування і відкладене, але гарантоване задоволення.
Тому Маркузе пропонує перебудувати суспільство, уникнувши репресивної цивілізації до нерепресивної. І для цього є можливості – високий рівень розвитку науки й техніки, автоматизація людської праці, які скасовують необхідність виснажливої трудової діяльності.
На зміну Прометею (символу продуктивності) мають прийти Нарцис (символ задоволення), які гармонізують відносини людини та природи. Отже, людина має уникнути суспільної одновимірності, стати "вільною" від надуманих соціальних норм, і прагнути не успіхів в продуктивній праці, а радості життя.
Ось це і є справжня лівацька революція за розумінням Маркузе. Саме її сьогодні намагаються втовкмачити українцям різні розфарбовані у неповні барви веселки самовпевнені адепти "ґендерної ідеології".
