690 тисяч окупантів в Україні готуються здійснити «м'ясний» va banque

Ворог займається збільшенням свого контингенту від Кінбурна до Донецька і від Авдіївки до Вовчанська. Що ж ховається за цим рішенням?

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський в інтерв'ю виданню The Guardian повідомив, що до кінця 2024 року РФ має намір збільшити своє угруповання. Щонайменше, до 690 тисяч тіл.

Для багатьох українців ця гучна заява стала шоком та дещо простимулювала панічні настрої. Але як слід сприймати не так саму заяву, як загрозу такого збільшення окупаційно-терористичного контингенту РФ?

Що було і що стало

Перш ніж оцінити загрозу, слід проаналізувати, як змінювався склад російського окупаційного угруповання в Україні протягом останніх двох з половиною років. Який був його склад на момент повномасштабного вторгнення і який зараз.

Нещодавно звернули увагу на те, що якщо у 2022 році окупанти змогли захопити 63,9 тисячі км², то у 2023 році цей показник становив 683 км², а станом на перше півріччя 2024 року — 752 км². Якими ж силами відбувалося загарбання наших земель:

• 2022 році росіяни вдерлися в Україну угрупованням у 180 тисяч особового складу;
• у грудні 2023-го вже було 450 тисяч окупантів;
• за перше півріччя 2024 року склад окупаційно-терористичного контингенту РФ — 530 тисяч осіб.

Тобто збільшення кількості окупантів ніяк якісно на процес захоплення територій України не вплинуло. Тоді навіщо його продовжувати збільшувати, якщо загалом якісна складова полягає у показнику професійності військ та їх штатної комплектації, зокрема технікою?

Якість не кількість

2022 року російські окупанти мали можливість захопити десятки тисяч квадратних кілометрів території України складом у 180 тисяч ворогів завдяки тому, що це були по-справжньому професійні війська. Тобто кадрові армійці із багаторічним досвідом служби та якимось, але все-таки досвідом участі у бойових діях.

Окрім того, практично кожен підрозділ окупаційно-терористичного контингенту РФ мав повну, майже 100%-ву штатну комплектацію технікою і протягом кількох місяців не відчувалось гострого дефіциту. Причому ні в боєприпасах, ні в техніці, ні у вогневій підтримці, ні в людях із досвідом.

Але потім ситуація стала поступово змінюватися для ворога у негативний бік. Насамперед у питаннях забезпечення військ технікою відповідно до штатної комплектації, у другу — професійним молодшим офіцерським і рядовим складом.

Тому, коли кількість окупаційних військ збільшилася вдвічі, а потім навіть утричі, проблема нікуди не зникла. Адже у міру насичення угруповання людським ресурсом зростала і потреба у забезпеченні його штатно технікою, а цієї можливості у російського ВПК не було.

По суті, російське командування заводило себе у безвихідь, адже чим більше в армії особового складу, тим більше потрібно для них техніки, а чим більше дефіцит техніки, — тим більше його намагалися компенсувати людським ресурсом. Замкнене коло, з якого командування росіян ніяк не могло і не зможе вийти.

Нині ворожа армія поступово перетворюється на суцільний маршовий батальйон, і сьогоднішні процеси це лише підтверджують. Російський військово-промисловий комплекс неспроможний забезпечити армію технікою.

Ба більше: можливості її постачання вичерпуються, оскільки виснажуються запаси совєцької техніки на складах та центрах зберігання. Тому 2024 рік — критичний для росіян у питаннях компенсації втрат у категорії основних бойових танків та бойових броньованих машин.

А що робитиме командування окупантів, коли їх критично не вистачатиме? Правильно — будуть їх по-старому компенсувати людським ресурсом, що, як ми бачимо, не працює.

Але невже російське командування настільки твердолобе і не бачить, що збільшення контингенту без його якісного забезпечення не призведе до позитивного ефекту? Бачать, хоч їм багато «м'яса» у зоні бойових дій потрібно не для успіху у війні, а для зовсім інших цілей.

Навіщо РФ так багато «м'яса»?

Російське командування ніяк не вплине на російський ВПК. Випускати нові (саме нові!) танки по 300 одиниць на місяць вони не можуть; випускати по тисячі нових ББМ — аналогічно.

З артилерією ще складніше. І велика кількість людського ресурсу у зоні бойових дій потрібна не стільки для наступу на «Київ 2.0» чи для прориву до Одеси — ця вся маса потрібна російському командуванню для того, щоби хоча б утримати те, що буде захоплено станом на кінець 2024 року.

Тобто 690 тисяч російським командуванням розглядається як живий щит. Він в єдиному суїцидальному плані повинен буде стримувати контратаки Сил оборони України у 2025 році, поки Москва, активізуючи всі свої важелі, інструментарії та маріонеток у різних країнах, домагатиметься примусу України до миру.

Звісно, що миру на умовах РФ. Тобто 690 тисяч — це не про загрозу масштабного, епічного наступу, а про істерію та гру у va banque десятками й навіть сотнями тисяч життів.

Чи зможе РФ мобілізувати таку кількість? — Так, вона має всі можливості до кінця 2024 року збільшити своє угруповання до 690 тисяч, але для цього потрібно у будь-якому випадку оголосити про часткову або відкрито про загальну мобілізацію.

Зізнаємося, що чекали на таке оголошення вже в червні з урахуванням – «виборів» узурпатора росії путіна і втрат у зоні бойових дій, але військово-політичне керівництво РФ не поспішає з такими заходами. А чому? Бо побоюється внутрішньої реакції.

Все ж таки регіональні настрої впливають на ухвалення подібних рішень у РФ, але в будь-якому разі цю мобілізацію вони повинні проводити — виходу немає. Хоча вона й не буде настільки масштабною, як восени 2022 року — мобілізація 60 тисяч на місяць цілком може виконати план до кінця року.

Тому так, завдання цілком можна реалізувати, але якогось кардинального впливу на хід бойових дій і створення критичних умов воно не матиме. Однак це не означає, що у 2025 році у росіян не виникне проблем уже не з компенсацією втрат техніки, а із компенсацією втрат людського ресурсу.

Висновки

Російське командування усвідомлює, що найближчим часом зіткнеться не просто із дефіцитом забезпечення своєї армії технікою, а зі справжньою кризою. Іншого шляху його вирішення, окрім заміни техніки людським ресурсом, вони не бачать.

Тому окупаційно-терористичний контингент РФ в Україні планомірно збільшуватиметься, хоча й цей процес має свої межі. Військово-політичне керівництво росії подібними рішеннями заганяє себе у глухий кут — з однією лише надією, що йому вдасться протриматися у надії змусити Україну до миру.

А це, переконані у кремлівських бункерах, дасть можливість їхнім загарбникам, отримавши перепочинок, відновити свої ресурси. Але якщо цього не станеться — РФ втратить усе й буде цілком і повністю знекровлена.

Саме тому 690 тисяч — це не про загрозу, а про відчай і кривавий, «м'ясний» va banque. Тому, фільтруйте інформацію, не панікуйте та лишайте порох сухим, а голову тверезою, бо нам ще визволяти Південь і Схід.