Інформаційний фронт – це боротьба психологій
Війна, вже майже 100 років, це не тільки безпосередньо бої. Війна вже майже 100 років це ще й інформаційний фронт.
Будьмо відвертими, інформаційний фронт існує і це – боротьба психологій. Саме тому, виснаження від постійної інформаційної боротьби передовсім психологічне.
Наприклад, далеко не всі здатні зрозуміти, що перед ними ворожа ІПСО. Про що говорити, якщо люди на серйозних щах відповідають російським ботам-одноденкам у коментарях?..
Ну, так от: інформаційний фронт покликаний зламати психіку противника. Проте бувають випадки, коли одна сторона перегинає палицю власної пропаганди.
Так сталося із москалями. Вони в якийсь момент почали свято вірити в усю спродуковану ними ж єресь.
Наша пропаганда завжди була акцентована, точкова, із конкретним об'єктом атаки. Та в історії з "контрнаступом" вже загралися ми:
- по-перше, інформаційна кампанія була запущена зарано;
- по-друге, вона не мала єдиної лінії (кожна балакуча голова трактувала це на свій лад і доходило до того, що одна балакуча голова спростовувала слова іншої балакучої голови).
Як наслідок – заплутали не тільки ворога, а й себе самих, а подекуди ще й союзників. Загралися, повторюся.
Все розумію: хотіли, як краще. Та в якийсь момент глянули на загальну картину й усвідомили, що вже не пам'ятають із чого почали, яку лінію розвивали на початках, яку закинули, яка була від початку правдивою, а яка з метою заплутати.
Пустили ручних експертів на самотьок із гучними заголовками на "YouTube". Загубили вузькогалузевих фахівців заради глобального гайпу, загробили у марґінес телемарафон...
Усе замість того, аби зробити його толковим всеохоплюючим рупором, комусь зарубили ефіри, когось навпаки кинули у мейнстрім. А те, що в деяких випадках потрібно було зробити навпаки – не задумалися.
Зробили ставку на інформаційний єлей, а не на холодну подачу всіх фактів і подій. Тож тепер це вже навіть не картина, а заплутаний клубок, який ніби і пробуєш розплутати для того, щоби розібратися і побачити більше, та щоразу натикаєшся на новий і новий вузол, подекуди сам ці вузли зав'язуючи.
І мова ж тут не тільки про провал Міністерства культура та інформаційної політики й особисто Олександра Ткаченка. Тут мова про відсутність лінії, гротескність, ширвжиток і глибоку ментальну провінційність, яку пробують подати за унікальну інформаційну спецоперацію.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
