Коронавірус: як не стати жертвою... інформації
Емоційне здоров’я є важливим чинником здоров’я фізичного.
Зараз, під час епідемії коронавірусу, важливо не тільки дотримуватися базових запобіжних заходів, але й слідкувати за інформаційною гігієною. Причому це важливо не лише для індивідуального фізичного здоров’я, але й для психологічного і навіть політичного здоров’я суспільства.
Хвороба окремої людини – це в більшості випадків патологічний стан окремих її клітин, тканин і органів. Чим більше таких клітин, тканин і органів, тим гірше. З суспільством так само, лише клітинами суспільства є самі люди.
Отже, як захисти власне емоційне здоров’я, запобігаючи негативним змінам у суспільстві?
Не читайте... Як це взагалі можна читати?!
Це дуже важко зрозуміти, але величезна кількість людей відвідує сайти-«помийки», публікації яких зустрічає у соцмережах.
Існує величезне число сайтів із дивними веб-адресами та заголовками і текстами, які не мають нічого спільного з жанрово-стилістичними засадами журналістської праці.
Наприклад, заголовок може починатися зі звернення «Людоньки!!!» або закликів «Терміново!» чи «Ти повинен це прочитати!»
Текст може становити собою передрук якогось емоційного допису з соцмережі: без жодного редакційного вступу і пояснення, ким є автор. В багатьох випадках особа автора взагалі може не мати соціальної значимості (не плутати з випадками, коли журналісти свідомо роблять зрізи соцмереж, звертаючи увагу на думку пересічних користувачів).
Зрозуміло, що такі «помийки» – прекрасне середовище для розповсюдження вірусів та бактерій різноманітних фейків.
Представники проєкту «По той бік новин» навіть склали універсальний алгоритм, за допомогою якого можна продукувати фейки щодо гострих тем, у тому числі стосовно коронавірусу.
Цей алгоритм, щоправда, стосується сумновідомих розсилок у месенджерах.
Але він підходить і для написання «новин» для сайтів-«помийок».
Зрештою, як було сказано, ці сайти розміщують звичайні дописи з соцмереж чи все тих месенджерів.
Новина – це лише елемент пазла
Журналіст повинен писати лише правду. Але парадокс полягає в тому, що правдивий матеріал може нав’язати читачеві хибну думку.
Візьмемо для прикладу дві новини. Перша – індійські вчені заявляють, що знайшли у геномі 2019-nCoV елементи, яких немає в коронавірусах інших типів, проте вони наявні у вірусі імунодефіциту людини, а це свідчить про штучне походження вірусу. Друга – аналіз структури коронавірусу показав, що вірус виник у результаті природної еволюції, а не був штучно виведений у лабораторії.
Обидві новини правдиві. Чому? Фактами, які стверджуються у публікаціях, є не штучність чи природність походження коронавірусу, а думки вчених. Перший факт – публікація групи індійських науковців. Другий факт – заява представників неурядової дослідницької організації Scripps Research. Не більше й не менше.
Подібним чином журналіст може ретранслювати прогнози економістів та політологів, заяви політиків і громадських діячів тощо. Ці заяви і прогнози можуть діаметрально відрізнятися між собою. В одних стверджуватиметься, що на нас чекає глобальна катастрофа. В інших – що все буде гаразд. Зрозуміло, що діаметрально протилежні твердження не можуть бути однаково істинними.
На окремі новинні повідомлення варто дивитися просто як на елементи пазла, які поодинці не можуть дати цілісної картини.
Чи варто з усіх сил намагатися скласти ці елементи докупи? Ми ще повернемося до цього питання.
Варто читати не лише заголовки
Це теж може здивувати, але чимало користувачів читають одні лише заголовки. У цьому неодноразово переконувалися співробітники сайтів, які вивчають джерела трафіку. У деяких випадках кількість репостів новини може бути більшою, ніж кількість переходів із соцмережі на сайт. Тобто люди не лише формують для себе певне уявлення, прочитавши один лише заголовок, але й стають упевненими у ньому.
Чому це неправильно? Для журналістів є чимось нормальним писати заголовки, які інтригують. Звісно, тут потрібно знати міру. Одначе факт залишається фактом: «мистецтво заголовку» – це справді дієвий механізм залучення читацької аудиторії. Крім того нерідко у заголовку в принципі неможливо передати основні нюанси повідомлення, адже для цього потрібні принаймні два-три речення.
Нарешті, в ряді випадків у повідомлення вносяться оновлення. Оновлення потрібні, бо після публікації з’являється нова інформація, яка вносить ясність у те, що сталося/продовжує відбуватися.
Читаючи одні лише заголовки, ви ризикуєте сформувати для себе вкрай викривлену картину. Звісно, в поодиноких випадках достатньо прочитати і заголовок. Але якщо йдеться про якусь серйозну тему, тему, яка на вас емоційно впливає, ніколи не дозволяйте собі сформувати думку (з емоціями, які її супроводжують) на основі одних лише заголовків.
Вдихніть, видихніть і згадайте античних філософів
Повернемося до питання, чи варто з усіх сил намагатися скласти елементи пазла докупи.
На початку карантинних обмежень український філософ Андрій Баумейстр порадив своїм підписникам у соцмережі читати твори античних філософів-стоїків, зокрема Марка Аврелія та Епіктета.
У філософії стоїцизму існує чудове поняття: апатія. Йдеться не про апатію у сучасному сенсі.
Апатія стоїків – це відсутність згубних пристрастей, які позбавляють нас радощів життя і можливостей належного задоволення потреб у пізнанні.
До апатії стоїків є близьким за значенням поняття атараксії, яке у першу чергу належить представникам античного скептицизму. Атараксія – це спокій, безтурботність, що досягається людиною після того, як вона переконалася у неможливості отримати певне достовірне знання.
Більшість із нас не є вірусологами. Звичайних медиків серед нас також небагато. У статистичних даних плутаються навіть урядовці наймогутніших країн світу. Також пересічний споживач новин навряд чи є фахівцем, здатним ретельно проаналізувати динаміку фондових бірж. Чи варто виходити з емоційної рівноваги через речі, у яких ми некомпетентні?
Нарешті, існує сенс перейматися лише тим, що ми можемо вирішити. Обурення і навіть гнів можуть бути дуже корисними почуттями. Але тільки тоді, коли вони спрямовані на вирішення проблем.
Коли ж вони стосуються того, що ми в принципі нездатні вирішити, вони руйнують нас і наше оточення.
