Рашизм починається із панування «язика», а завершується ракетними обстрілами
Російська мова на вустах українця — зрада свого етносу. Не для цього вмирали наші Воїни, щоб у Полтаві, Одесі, Луцьку белькотіли язиком.
Але не будемо зупинятися лише на одному пункті наших сьогоднішніх негараздів, існує ж купа інших. От, скажімо, обрання під час війни Головнокомандувачем істоти, яка грала статевим членом на роялі, торгувала «Сватами» з агресором, що це, як не зрада?
Істоту, яка «шутіла шутєєчкі» про синьйора-Голодомора, ебонітові палички, як росія «двигає границю», називала нашу країну «актрисою німецьких порнофільмів», обіцяла стати на коліна перед воєнним злочинцем і домовитися із ним «десь посередині». Все це є наругою над своєю Державою.
Тож, якщо ви думаєте, що росіяни з їхнім керівництвом не розуміють сенсу того, що відбувається в Україні, — дуже сильно помиляєтесь. «Русскіє» (вони ж москалі) — дуже злий, жорстокий, але при цьому дуже хитрий і метикований народ.
Цей «народ-бурундук», висловом пропагандиста Алєксандра Проханова, зумів за 500 років відбитися від усіх супостатів і розповзтися по величезних просторах Євразії. Руками поневолених племен «русскіє» створили найбільшу за територією державу, яку утримує й понині попри санкції-шманкції, загальні злидні та світовий осуд.
І той факт, що наша готовність лягти під московський лапоть була ними сильно перебільшена, ще не означає їхньої негайної поразки. Так само вони недооцінили міцність української держави у 2014-му, обламавшись із «Новоросією» на 8 областей.
Проте це не завадило їм майже безкарно анексувати Крим із частинами Донеччини та Луганщини, підірвавши фундаментальні принципи світової безпеки й терзати нас терором, поки ми остаточно не з'їхали з глузду. А зараз зберігати тверезість мислення дуже важко під постійними ракетно-дроновими обстрілами.
За 30 років псевдодемократії в Україні сформувався й зцементувався солідний паразитарний прошарок продажних журналюшок, зливних бачків, експердів, грантожерів, соціологів-політологів, професійних активістів, штабістів. Живих підставок під партійні прапори тощо, який живе з виборів і політичних розбірок між хазяями життя.
І цей прошарок кревно зацікавлений у збереженні системи, яка дає йому шмат хліба з маслом, а декому навіть і з чорною ікрою. Позаяк ці люди мають доступ до рупорів і професійні навички та досвід маніпулювання масовою свідомістю, глибока віра в те, що нічого кращого за це неподобство людство ще не придумало, є дуже поширеною серед освіченої свідомої публіки.
Насправді ж це дуже шкодить державотворенню. А росія цим прошарком активно користується у своїх маніпулятивних «спеціальних операціях», просто наші «тóже укрáінци» намагаються видавати бажане за дійсне, але реальність їх ламає через коліно.
І чим довше ми уникаємо називати речі своїми іменами, щоби когось там не образити, не розколоти, зберегти єдність коштом придушення інтересів і почуттів найвідповідальнішої й найсвідомішої частини суспільства, якої стає все менше й менше, тим страшніші кари падають на наші голови. Кари у вигляді тих таки ракет, дронів, бомб, снарядів, куль і мін.
Ми вже стоїмо на порозі геноциду, а купа недурних людей. Тих, хто все ще вірить, що з незакритими гештальтами невизнаної й неспокутуваної зради та кублом паразитів у національному тілі, ми зможемо здобути переконливу перемогу над світовим Злом і з найблагішими намірами продовжує вести народ новим колами пекла...
