Примарні перспективи росії від Foreign Affairs

СВІТ
23 квітня, 06:00
Примарні перспективи росії від Foreign Affairs
Фото: Twitter

Америка та Європа не просто можуть, але мають підготуватися до того, що буде відбуватися далі у війні. Україна не повинна бути самотньою.

Про це на шпальтах впливового американського видання Foreign Affairs наголошує старший науковий співробітник Стенфордського Університету пан Стівен Коткін. За його словами, путін наслідує найогиднішу політику своїх попередників, як совєцьких диктаторів, так і московитських царів.

На тлі розвалу імперії, що розпочався смертю СССР, але який тривав ще довго після 1991 року, кремлівський бункерний дід зміцнив нову автократію. Цей сплав крихкості та залежності від шляху обумовлений багатьма факторами, які нелегко переробити: географією, національно-імперською ідентичністю, яка укорінилася стратегічною культурою (зокрема, тотальним змосковщенням усіх поневолених народів — прим. ред.).

Одначе, коли б і хоч як путін не пішов у засвіти, його персоніфікована автократія й, у ширшому сенсі диктатура на росі вже стикається з питаннями про майбутнє. Поточний гебістський режим називає себе «криголамом, що розбиває вщент очолюваний США міжнародний порядок від імені всього людства».

«Вашинґтон і його союзники із партнерами дозволяють собі дивуватися діям путіна у Лівії, Сирії, в Україні та в Центральній Африці. Це викликало побоювання щодо наступного неприємного сюрпризу, але як щодо довгострокової перспективи? Як, у світлі неминучої смертності лідерів і серйозніших структурних чинників, росія може розвиватися чи розвиватися протягом наступного десятиліття і, можливо, після нього?

Натомість путін турбується про збереження status quo по своїй смерті. Битва з-поміж спадкоємців російського лідера на підкилимному рівні триває давно. Слід визнати, що путі обіймає президентську посаду до 2030 року, коли йому виповниться 78 років. Вік поважний, погодьтеся. Та чи встигне він дожити до цієї дати, сумнівно, але можливо», — вважає Стівен Коткін.

Старший науковий співробітник Стенфордського Університету порівнює РФ із Францією, тобто це країна з усталеним бюрократичними та монархічними традиціями, які глибоко вкоренилися, а також з небезпечною наслідками революційною традицією. Проте не все так просто, як видається на перший погляд.

«Якби росія стала схожа на Францію — демократичну країну з правовою державою, яка розкошує своїм абсолютистським та революційним минулим, але більше не загрожує своїм сусідам, — це було б досягнення вищого порядку. Однак росія є блідою і химерною тінню не лише Франції, а й самої себе.

Зараз держава, яку ми знаємо під назвою РФ, — авторитарна, ображена, просочена містичним шовінізмом, заснованого на антизахідництві, що відстоює номінально традиційні цінності та безладно запозичує зі слов'янофільства, євразійства та східного православ'я. Демографія — це особлива хвора точка для російських адептів ідеологеми «крові та ґрунту», не кажучи вже про військове начальство і простих людей.

Хоча російський авторитарний режим укотре довів свою стійкість у воєнному конфлікті, серйозний недолік внутрішніх інвестицій та диверсифікації, розпалювання путіним демографічної кризи та її роль у скочуванні країни у технологічну відсталість можуть змусити запеклих шовіністів і націоналістів — серед яких чимало представників еліти — визнати, що РФ рухається по траєкторії саморуйнування. Багато хто з них приватно дійшов висновку, що путін ототожнює виживання свого конаючого режиму із виживанням великої, але доволі старої держави.

Історично, принаймні такі усвідомлення прискорювали зміну курсу, поворот від зовнішньої надмірної активності до внутрішньої активізації. Вірогідно, реструктуризація може стати результатом прискорення відходу путіна від влади або наслідувати його природну смерть. Вона також може бути нав'язана йому без його усунення значними політичними загрозами його правлінню», — зазначив Стівен Коткін.

Хоч би що там було, це свого роду тактичний хід, який підстьобує усвідомлення того, що росія не має коштів для нескінченного протистояння Заходу, вона платить непомірно високу ціну за свої спроби та ризикує назавжди втратити життєво важливі європейські зв'язки в обмін на принизливу залежність від Китаю. Захід мав би звернути на це увагу та вбити клин між Москвою та Пекіном, а не дозволяти КНР поглинати РФ.

Водночас медіаагенція «Останній Бастіон» уже повідомляла про те, що бункерний дід путін хоче знекровити не тільки Україну, але і наших партнерів. Відтак московити змінюють тактику, їхня ж стратегія незмінна.

Читайте також:
Війна
Чим ближче саміт у швейцарському Люцерні, тим голосніше звучать заяви умиротворювачів. Вони висувають вимоги не лише Україні.
30 травня, 13:42
Війна
Гатити по московитах набагато приємніше на російській території, ніж на українській землі. Тільки так можна здобути перемогу у війні.
26 травня, 18:19
Опінії
І Захід, і глобальний Південь обговорюють та наполягають: в Україні треба перемир'я. Мовляв, припиняйте стріляти, а там розберемося!
23 травня, 13:42
Опінії
Будьмо відверті, наші бажання не збігаються зі страхами США та ЄС про поділ РФ. Особливо, коли йдеться про утилізацію ядерної зброї.
30 квітня, 19:53
Опінії
Кремлівська пропаганда і корисні ідіоти на Заході знову поширюють панічні настрої. Московитам незламний Харків як кістка у горлі.
24 квітня, 13:56
Світ
Воєнна агресія спровокована Москвою проти України, катастрофічною для обох країн. Однак жертва завжди страждає більше за нападника.
14 квітня, 07:00