«Слугоносна демократія», або куди веде Україну Зе-команда
Розсудливі українці, хто ще зберіг здоровий глузд, мають чинити суспільний тиск на владу. Особливо, коли влада відверто хибить.
Думаю, багатьох цікавить, як Україні швидко ухвалювати зміни. Насамперед згадати, що Україна (за останньою редакцією Конституції – прим. ред.) – парламентсько-президентська республіка.
В ідеалі має завершитися війна, бо вибори під час війни можливі лише в голові окремих владних персонажів. І пройдуть вони, думаю, не зразу, з огляду на масштаб бойових дій.
Хочеш – не хочеш, а доведеться створювати суспільний тиск на парламент нинішній, слугоносний... (Звісно ж, що після скасування воєнного стану).
Аби він не просто зберіг відкриті партійні списки (яких бояться практично всі партійні боси), але і знизив прохідний бар'єр для X скликання Верховної Ради й зменшив період його повноважень до 2. Ну, або ж максимум 3 років із забороною повторного обрання народним депутатом!
Тобто, в ідеалі: люди обираються – ухвалюють необхідні країні рішення – йдуть. Так може бути НЕ одне скликання поспіль, попереджаю, бо проблем багато.
Хто не вірить – відкрийте, скажімо, Житловий кодекс. Плюс варто запровадити зміни щодо фінансування партій під час виборів, бо є низка охочих із "лівим кешем" (це не про ідеологію, якщо що) "прикупити собі трохи депутатів".
Ідеалістично та наївно, скажете Ви, і маєте на це право. Проте це насамперед інформація до роздумів і тест на реалістичність сприйняття ситуації, а шукати шляхи реанімації України після війни треба вже зараз.
