Президент Фінляндії: росія не договороздатна, але домовлятися про мир треба
Геноцидна війна проти України триває 11-й рік поспіль. І знову задля «збереження життів» та «добробуту цивілізації» заговорили про угоди.
Чинний фінляндський президент Александр Стубб у відвертій розмові із журналістами французького видання Le Monde пояснив, що має під словом мир. Редакція медіаагенції «Останній Бастіон» люб'язно подає повний переклад інтерв'ю нижче.
Лідер країни, яка 1940 року самотужки відбилася від подібної до теперішньої навали зі Сходу, —твердий прихильник України, вважає, що відхід РФ із зайнятих територій не можна висувати як попередню умову для можливих переговорів. На жаль, у Москви сильніші позиції ніж у Києва.
Пан Стубб обіймає посаду президента Фінляндії від березня 2024 року. Колишній прем'єр-міністр (за поглядами консерватор і правоцентрист), він входив до складу різних коаліційних урядів, обіймав посади міністра фінансів та закордонних справ, який розуміє сутність росії.
– Що Ви думаєте про бажання Володимира Зеленського бачити РФ учасником майбутнього мирного саміту?
– Зеленський правильно розігрує свої карти. Від самого початку він хотів узяти на себе ініціативу у процесі обговорення. Тепер м'яч перебуває на боці росії. Україна та Зеленський перебувають у значно сильнішому становищі, ніж два місяці тому. Вони отримують обладнання та бюджети, необхідні їм для збереження своїх позицій.
Ми більше не перебуваємо в ситуації, близької до відчаю, в якій були навесні у зв'язку із блокуванням американської допомоги та труднощами Європи із постачанням обладнання Києву. Немає жодного російського прориву. За даними нашої розвідки, РФ не просувається вперед, а її втрати ще більші, ніж раніше. Пан путін думав, що Захід втомиться від конфлікту. Він гадав, що зможе дочекатися американських виборів. Але він помилявся.
– Може, вже настав час говорити про перемовини чи навіть територіальні поступки з боку України?
– Потрібно розрізняти можливий процес обговорення, який не є самоціллю, та мир. Початок переговорів не означає, що ти збираєшся йти на поступки. Як на мене, то Зеленському потрібні чотири елементи, щоби цей процес був остаточним:
- По-перше, це стосується територій, які зараз окуповані росією, і це буде лише його рішення.
- По-друге, Україні потрібні гарантії безпеки; і тут ми можемо допомогти через двосторонні угоди та можливий шлях до НАТО і, звичайно ж, до Європейської спілки.
- По-третє, потрібне правосуддя, щоби переслідувати російських воєнних злочинців.
- Зрештою, по-четверте, Зеленському потрібна підтримка у відновленні його країни.
– Чи має РФ спочатку вивести свої війська?
– На наш погляд, шлях до миру очевидний: росія має вивести війська. Але не можна розглядати цей висновок як попередню умову. Нам потрібно переконати «глобальний Південь» у тому, що те, що робить росія, — це імперіалізм. В їхніх інтересах зупинити цей конфлікт. Якби Сі Цзіньпін хотів зупинити конфлікт, він міг би зателефонувати до путіна і сказати: «Досить!». Китай міг би зробити багато чого, щоби зупинити бойові дії, тому що він перебуває в сильній позиції стосовно росії.
– Чи вважаєте Ви, що Зеленський відчиняє двері для перемовин із росією під тиском Китаю та «глобального Півдня»?
– Очевидно, Зеленський вважав, що перший етап переговорів має відбуватися без агресора. Тепер ми досягли точки, коли переговори мають розпочатися. Реальність така, що якщо ти хочеш залучити Китай та країни «глобального Півдня», то росія також має бути залучена.
На Заході часто забувають, що 141 країна засудила російську агресію проти України на першому голосуванні Генеральної Асамблеї ООН, але лише близько 40 держав запровадили санкції. Жодна країна Латинської Америки чи Африки цього не зробила! А в Азії санкції прийняли лише Японія, Південна Корея та Синґапур.
– Чи сподіваєтесь Ви, що РФ погодиться вести перемовини інакше, не вимагаючи капітуляції України?
– Я кинув спроби зрозуміти, що збирається робити росія, бо здебільшого наші прогнози виявляються невірними. Пан путін вже зробив найбільшу геополітичну та тактичну помилку в новітній історії. Він переоцінив свої власні військові можливості та недооцінив можливості України та єдність Заходу.
Буду відвертим, Україна стала європейською. А путін об'єднав ЄС і спровокував розширення НАТО, до Альянсу приєдналися Фінляндія та Швеція, що значно зміцнило Атлантичний блок. Я не знаю, що збирається робити путін.
Власне, я не впевнений, що він погодиться на перемовини. За 5 років військовий потенціал Росії буде на тому ж рівні, що й до воєнного конфлікту, тому що вона змогла розвинути військову економіку. Тож якщо ми хочемо домовитися, то тут немає місця простому умиротворенню.
– Чи боїтеся Ви перемоги Дональда Трампа на американських президентських виборах у листопаді?
– Я більше нічого не боюсь. Я приймаю реалії в міру їх виникнення та адаптуюсь. Для нас США — настільки важливий союзник, що на користь моєї країни ладнати із тим, хто б не був її головою. Якщо спробувати поглянути з іншого боку, то пан Трамп мав рацію, коли змусив європейців збільшити витрати на оборону.
2014 року лише 3 країни витрачали на оборону 2% свого ВВП, а зараз їх уже 23! Насправді за час свого президентства Трамп також збільшив американську присутність в Європі. Американський ізоляціонізм існує, і він відчувається з допомогою багатосторонніх інститутів. Але США дуже уважно ставляться до своїх зовнішньополітичних інтересів і дбають про свої стратегічні спілки.
Я не вважаю, що американці відмовляються від Європи, тому що в їхніх інтересах залишатиметься наддержавою. Європа потрібна їм для того, щоби проєктувати свою міць на інші регіони: Близький Схід, Азію в цілому та Африку. Навіть Дональду Трампу.
– Ви підтримуєте ідею створення бази НАТО чи батальйону Альянсу у Фінляндії?
– Ми попросили й отримаємо сухопутний контингент НАТО — він складатиметься приблизно з сотні офіцерів. Ми отримаємо присутність сухопутних військ, дев'ята за рахунком у складі Альянсу, хоча вона й залишиться скромною за розмірами. Я також маю сказати, що ми приносимо Альянсу більше безпеки, ніж «вимагаємо».
Для нас важливо те, що ми вже маємо 900 000 чоловіків і жінок, які пройшли військову службу. Під час війни ми можемо мобілізувати 290 тисяч осіб за тиждень. До вступу до НАТО ми вкладали величезні кошти у власну оборону самостійно, щоб захистити 1300-кілометровий кордон із РФ. Тепер ми проводимо багато навчань з американцями та нашими європейськими союзниками. Це дуже важливо.
Опріч того медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що Захід мусить допомогти Україні здобути перемогу, а не вмовляти чи змушувати замирюватися з агресором. У цьому переконаний чинний фінляндський прем'єр-міністр Петтері Орпо.
