«Українці» переконують українців припинити чинити опір російським загарбникам
Вітчизняні ухилянти й утікачі все більше стають нахабнішими. Раніше вони писали уїдливі коментарі, але тепер доєдналися ворожі спецслужби.
На цьому наполягає відомий український політичний аналітик, історик і заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький. Він стверджує, що ті, кому вдалося виїхати за кордон після 24 лютого 2022 року, почали лити воду на російський млин.
З його слів, кремезні ухилянти вихваляються у соціальних мережах, як «страшенно патріотично, із ризиком для життя і жахливими випробуваннями» уникли мобілізації в Україні. Хтось із Польщі чи Німеччини, а хтось навіть зі США і Канади викладають відеозізнання, закликаючи співгромадян наслідувати їхній приклад.
«Ця вся ситуація стає дедалі загрозливішою та вірусною. І здебільшого на позір українські TikTokери російськомовні. Один хвалиться, як втік з Ірпеня до Канади, бо патріот, на відміну від «фейкових», які як дурні лишились в Україні, адже дбає про свій бізнес і дружину з дочкою. І знов купа пафосу й значно більша купа хамства: кожен, хто вимагає від нього воювати як всі, — «чмо», яке має «завалити рота», а оцей кадр «нікому нічого не винен» і переконує всіх чоловіків України в тому ж — що і вони геть не зобов'язані воювати за свою країну.
Якщо зважити на одночасну хвилю «чесних коментаторів» із когорти ботів з текстами «я вже думаю, що росіяни дійсно йшли нас звільняти», «краще домовлятись з росією, нам така влада і держава не потрібні»... Плюс явне формування специфічного пулу інфлюенсерів на чолі із товаришем Арєстовічєм — це все схоже на масштабну і ретельно підготовану інформаційну спецоперацію ворога. Коли типу українці переконують українців же перестати чинити спротив окупанту і як мінімум не йти воювати, так буде краще для всіх. Це загрожує нам втратою держави, знову», — невтішний у висновках Олексій Голобуцький.
Також медіаагенція Останній Бастіон нагадує читачам, що 32 роки тому переважна більшість українців злякалися «радикалізму» (насправді відсутнього) і «націоналізму» (так само дуже помірного) В'ячеслава Чорновола. А мали шанс на появу національної еліти за такого президента.
