Деградація та ганьба «спецназу ГРУ»
Риба гниє з голови, але чистять її з хвоста. Важливість цієї думки неоціненна, бо характеризує стан справ вищого командування армії РФ.
Поки "гівнокомандувач" і його холуї, як діти малі, радіють різним уже знеціненим на тлі більш перспективних зразків залізякам, людський фактор добиває армійців. Корумпований до мозку кісток "оленярський колектив", що засів на московській набережній Фрунзе, під прикриттям "спецоперації" націлився оперативно розпиляти ще пів трильйона рублів.
Цих грошей вистачило б на 3700 нових зразків і скромний ремонт 100 одиниць техніки. Що і до чого – до кінця незрозуміло і надсекретно, але на тепер відомо, що в Україні росіяни втратили понад 7000 одиниць техніки (інакше кажучи, якесь латання дірок більше про людське око, ніж для заповнення втрачених ресурсів).
Те, що нагорі все прогнило, – не новина. Хоч би як пишалися різні критикани розносячи міноборони, на кшталт "ми обісралися повністю і скрізь", російська корупційна система стоїть непорушно.
Потрібно розганяти все будівництво, а не міняти окремих криворуких виконробів. Критично важливо трансформувати свідомість солдатів, адже можна озброїти їх до зубів, проте вишикувати боєздатну армію з маніяків нереально.
Будьмо чесними, російсько-совєцького армійського кентавра живцем пожирають черв'яки, він розкладається на очах. Але воювати як слід... На це він не спроможний.
Як у краплі води відбивається сонце, так в елітній 14-й бригаді Головного Управління Генерального Штабу Міністерства оборони РФ (колишнє ГРУ – прим. ред.) відбилася вся суть сучасних жахів "другої армії світу". Завдяки роботі кіношної та книжкової пропаганди сумнозвісний "спецназ ГРУ" став одним із брендів путінської росії.
«Государєви люди й особливе братерство, а тому один за одного боротимемося (до останнього росіянина – прим. ред.)», – таку малюють картину пропагандисти та рекламники для непосвячених "надлюдей у погонах". Дійсність діаметрально ж протилежна.
Торік восени у ЗМІ вибухнула справжня інфобомба: в Уссурійську командири 78 Окремої роти спеціального призначення 14 бригади спецназу "ГРУ" майор Панов (1986 р.н.) і капітан Єрушевіч (1990 р.н.) за своїми методами навчали новобранців "любити батьківщину". У результаті "виховних розмов" офіцери ґвалтували солдатів живцем швабрами, бо вони не хотіли здавати свої гроші на потреби роти.
Були випадки, коли погрожували статевий орган степлером прикріпити до стовбура дерева! При цьому кати самі фіксували всі свої звірства з молодих "спецназівців" на відео.
У цілому від рук садистів постраждали 20 строковиків, які погодилися дати проти кривдників свідчення. Така ось атмосфера панує всередині росармії, а повномасштабна війна тільки у рази посилила картину свавілля.
За інформацією, поширеною у ЗМІ на основі показів бійців 14 бригади, вказаного підрозділу "спецназу ГРУ" вже практично немає, бо зазнав значних втрат на фронті у районі Ізюма-Слов'янська, а зараз спішно переформатовується коштом різного біосміття. Причин екстермінації елітного військового з'єднання щонайменше дві розглянемо їх:
- По-перше, це корупція нагорі. Російських солдатів з окупаційно-терористичного контингенту кинули у пекло з нікудишньою екіпіровкою та з паршивим продуктовим набором. Звідси джерела мародерства.
- По-друге, нестатутна поведінка командирів. Історія мирного часу з Пановим і Єрушевічем не виняток, а частина системи управління військовими кадрами. На полі бою це виливається у страшні епізоди розправ над підлеглими.
З інформації самих "спецназівців" стало відомо про накази добивати своїх же поранених на полі бою, або навпаки відправляти тяжко поранених після лікування відразу "на нуль". Говорять, полковник Біланчук особисто прибув до шпиталю, де зривав крапельниці з військових, вимагаючи повернутися на бойові позиції.
А практика приховування втрат і гальмування вивезення трупів для виплати так званих "гробових" – взагалі звичайна у колишній 14 бригаді. І це ж "легендарне" з'єднання, яке пройшло обидві Чеченські війни, вирішувало спецзавдання на території Сирії.
Давно ходила погана слава, що "спецназ ГРУ" зазнавав бойових втрат, несумісних із характером бойових завдань, а коли ці завдання масштабувалися, деградація переросла у ганебну масову смерть. Такий закономірний результат негативної селекції лише на рівні елітних елементів, адже про ситуацію у простій піхоті навіть думати страшно.
